Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий
ПОХІД УКРАЇНСЬКИХ АРМІЙ НА КИЇВ-ОДЕСУ
(короткий воєнно-історичний огляд)

Передмова до другого видання

Від автора. План праці. Джерела.

ЧАСТИНИ І-ІІ   (КНИГА ПЕРША)

Вступ

Ситуація на Україні в грудні 1918-го pоку

Загальний погляд на події з 14 грудня 1918 pоку по 1 червня 1919 pоку

Причини наших невдач

Організація Армії УНР

Наші сили

Організація большевицьких сил на Правобережжі

Перехід Української Наддніпрянської армії в загальний наступ

Прорив большевицького фронту й вихід Українського війська
на лінію Староконстантинів-Проскурів-Кам'янець Подільський

Проскурівська операція

Перший період Проскурівської операції

Оцінка першого періоду Проскурівської операції

Другий період Проскурівської операції (16.VI. - 25.VI.)

Вперті бої на нашому лівому крилі

Огляд 2-го періоду Проскурівської операції

Третій період Проскурівської операцiї

Вислід і огляд операцій

Додатки до чч. І-ІІ

ЧАСТИНА ІІІ   (КНИГА ДРУГА)

Переднє слово

Спроба осягнути завішення зброї

Оцінка умов завішення зброї

Новий відворот Галицької армії і готування до переходу за Збруч

Вдачі наших армій

Характеристика урядів Наддністрянського й Наддніпрянського

Боротьба за підступи до Кам'янця з 8.VІІ. до 13.VІI. і акції східніх дивізій

Огляд боїв з 8-го до 13-го VІІ.

Настрій НК ГА й вагання диктатора Петрушевича

Зустрічні бої в районі Ярмолинець з 13 до 15.VІІ.
і події на Ново-Ушицькому напрямку

Огляд боїв з 13 по 15.VІІ. включно

Захист Кам'янецькою групою флангового маршу
ГА на Велику Україну і чини східніх дивізій

Наступ 1-ї совєтської дивізії і наші контр-акції

Оцінка наступу 1-ї сов. дивізії і наших контр-акцій

Наступ на Проскурів

Вапнярська операція

Поляки та їхнє ставлення до Української армії

Короткий огляд стратегічної ситуації на протибольшевицькому
фронті в зв'язку з операціями армій Соборної України

Пляни ШДА у зв'язку з ситуацією на денікінському і польському фронтах

Київ чи Одеса

Пляни ШДА щодо операцій на Київ-Одесу

Жмеринська операція

Оцінка Жмеринської операції

Вищий орган керування арміями УНР

Офензива на Київ-Одесу

Пертрактації з Польщею

Загальна оцінка сил і напрямків

Перша фаза наступу Центральної групи на Київ

Східня армійська група (Наддніпрянська армія)

Ситуація на Україні до 22.VІІІ.  Евентуальні пляни червоного командування.

Бойові дії Українських Армій з 23 до 27.VІІІ. і стосунки з Добрармією

Наступ Центральної армійської групи і бої з 23 до 27.VІІІ.  Друга фаза.

Наступ Наддніпрянської армії проти 45-ї совєтської дивізії

Оцінка

Здобуття Києва і бої за Коростень

Додатки до ч. ІІІ

Методика. Загальний висновок.

©  Матеріяли до воєнної історії. Книги перша і друга.  2-ге видання. Мюнхен - 1946. UNRRA Team 1066.  Книга перша: В-во "Хвильового", Buch und Kunstdruckerei Hanns Lindner-München 23.  Книга друга: Друкарня С. Слюсарчук, Мюнхен, Розенгаймерстр 46а. 27 Oct. 1946.

ген. Микола Капустянський, 1940-і роки МИКОЛА КАПУСТЯНСЬКИЙ (1.II.1879 - 19.II.1969)  —  видатний український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився у Чумаках Катеринославської губернії. Брав участь в російсько-японській війні 1904-1905 рр. У 1912 р. закінчив Академію Генштабу в Петербурзі. Під час Першої світової війни був полковником Генерального штабу російської армії та начальником штабу дивізії.

Влітку 1917 року Капустянський став одним з ініціаторів формування українських військових частин у російській армії. В серпні 1917 його призначено начальником штабу першої дивізії Першого Українського Корпусу під командуванням Павла Скоропадського. У січні 1918 - начальник штабу Північно-Західного фронту, де йшли запеклі бої з більшовиками. За Директорії УНР виконував обов'язки Головнокомандуючого з військових операцій, а згодом генерал-квартирмайстра штабу Армії УНР. У серпні 1919 під час спільного походу Армії Української Народної Республіки та Української Галицької Армії на Київ і Одесу очолював оперативні відділи об'єднаних армій.

Після завершення Визвольних Змагань 1917-1921 рр. Микола Капустянський був інтернований у польському таборі Ланцут. Згодом жив у Польщі, з 1923 року - у Парижі. Брав активну участь у житті української громади у Франції, де в 1932 організував громадсько-культурну організацію - Український Народний (пізніше - Національний) Союз, в 1932-38 - голова УНС. Капустянський був одним з засновників і провідних членів Організації Українських Націоналістів. У січні-лютому 1929 став учасником Першого Конґресу Українських Націоналістів, на якому обраний заступником голови Президії Конґресу. Увійшов до складу Проводу Українських Націоналістів, а згодом призначений військовим референтом ПУН (з 1933 - співкерівник референтури разом з ген. В. Курмановичем).

У 1930-х рр. ген. Капустянський керував перевишколом колишніх старшин Армії УНР і УГА у станиці ОУН неподалік Данціґа, з 1930 видавав у Франції журнал "Військові Знання". В серпні 1939 учасник II Великого збору ОУН у Римі. З лютого 1940 після розколу в організації належав до ОУН (М). Протягом Другої світової війни виконував обов'язки заступника голови Української Національної Ради в Києві.

В післявоєнний час жив у Німеччині. В липні 1948 був призначений міністром військових справ Уряду УНР в екзилі. Помер і похований у Мюнхені (Німеччина). Автор книги "Похід Українських армій на Київ-Одесу в 1919 р." (1921-22, 1946), числених статей на воєнну тематику.

Довідник з історії України

Василь Заєць

ДО 125-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ КАПУСТЯНСЬКОГО

Про нього українські військовики з великою повагою говорили: "Головний мозок нашої армії!"

Народився Микола Капустянський 1879 р. в селі Сумаки на Катеринославщині. Навчався в Чугуївському військовому училищі. 1912 р. закінчив академію Генерального штабу.

Під час Першої світової війни командував піхотним полком, виконував обов’язки начальника штабу піхотної дивізії. Всім серцем привітавши українську революцію, Микола Олександрович все своє подальше життя віддав боротьбі за волю і долю українського народу. Він на противагу переважній більшості тодішніх політичних лідерів України, добре розумів, що новопостала держава зможе вистояти на нещадних вітрах історії тільки тоді, коли нація перетворяться з плебея на аристократа, а для цього необхідно було мати потужну армію. Тож наприкінці 1917 року Капустянський перевівся в 34-й армійський корпус генерала Павла Скоропадського, допоміг його українізувати й перетворити на 1-й Український корпус. Найкращі операції, здійснені корпусом проти більшовиків, були розроблені полковником Капустянським. Генерал Скоропадський, відвідуючи Центральну Раду, брав з собою Капустянського: гострий на язик полковник знав, якою мовою розмовляти і як поводитися з тим чи іншим політиком.

За короткий час популярність полковника настільки зросла, що йому було зроблено чимало досить вигідних пропозицій, зокрема стати начальником штабу відомої монархічної Південної добровольчої армії. Але він усім відповідав: "Я - український офіцер!"

Під час протигетьманського повстання Капустянський підтримав Директорію. З прибуттям до Києва армії Директорії пішов працювати в її штаб.

Був дуже цілеспрямованим, комунікабельним, чуйним. Цікаве таке порівняння. Командири дивізій в скрутний час зверталися до командира армії Василя Тютюнника з благаннями забезпечити їх набоями і чули відповідь: "Набоїв нема. Де я візьму їх?" По-іншому відповідав начальник оперативного відділу штабу Капустянський: „Голубчику! Потерпіть! Ви ж „залізні”!

Після поразки національних визвольних змагань Капустянський разом зі штабом армії виїхав до Польщі. Тут він закінчив військово-стратегічне дослідження "Похід українських військ на Київ-Одесу", де піддав суворій критиці політику Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, лідерів Західно-Української Народної Республіки, що призвело до розриву з багатьма колишніми друзями.

Через кілька років Микола Капустянський став членом Української Військової Організації, очолюваної полковником Євгеном Коновальцем.

У 1934 р. генерал-хорунжий Капустянський організував у Парижі Українську громаду. Після того як до неї увійшли ще кілька українських товариств, виник Український Народний Союз, який став одним із співзасновників Організації Українських Націоналістів. Як член Проводу ОУН, Капустянський займався переважно військовими питаннями, активно виступав у націоналістичній пресі.

Наприкінці 1941 р. з дозволу німецької влади Капустянський створив у Києві Українське Військове Товариство ім. Павла Полуботка. Та вже 13 грудня того ж року гітлерівці почали арешти членів ОУН, і Капустянський емігрував до Відня.

В 1948 р. в Німеччині постала Українська Національна Рада, до якої Капустянський увійшов як представник ОУН. Незабаром його було підвищено у званні до генерал-поручника, згодом - генерал-полковника.

Помер видатний український військовий і громадський діяч Микола Капустянський 1969 р. у Мюнхені.

"Нація і Держава", 26 липня 2004 р.