ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Починаючи ІІІ-тю частину своєї праці, автор "Походу" мав на меті:

1. Познайомити широкі кола нашого військового й цивільного суспільства з перипетіями нашої визвольної боротьби в другій половині 1919 року. В цей період на Україні розвинулися дуже важливі події. Ми випили до дна і келих бойового щастя та радісних мрій, і келих страждань та розчарування.

Нарешті, в наслідок неуспіхів і різних, не однакових шляхів, між двома братерськими галузями Україцського Народу - Наддніпрянцями й Наддністрянцями - виникло на деякий час взаємне недовір'я і навіть тяжкі взаємні обвинувачення.

Подати читачеві фактичний бік справи, спираючись на документи, і з'ясувати ті чинники, що спричинилися до схвалення того чи іншого рішення, - це цаш перший і святий обов'язок.

2. Досвід світової війни і великої "безкровної" російської революції яскраво підкреслив, що в боротьбі між озброєними народами бере гору та сторона, яка всебічно до неї підготувалась. Значення духа, волі до перемоги, мілітаризація мас і надто їх провідників (інтелігенції) - це могутні чинники озброєної боротьби.

Безмежний пацифізм та ідея інтернаціоналу, носіями яких була ліберальна частина російської інтелігенції, спричинилися до кошмарних страждань мільйонів людей і до тимчасового занепаду велетенської держави.

Отже, поцілунками та красними словами не зупинити ворожої навали і не оборонити добробуту своєї держави від вандалізму санкюлотів. Треба заздалегідь мілітаризувати свою націю і підготовляти її психіку до майбутньої боротьби. Один із засобів до цього - це вивчення воєнної історії і знайомство з бойовими діями рідного війська та гаряча любов до нього.

Тому автор і поставив собі завдання - популяризувати воєнну історію серед нашого суспільства.

3. Автор з почуттям приємности зазначав, що з появою його ккижки в світ, виникло серед військових і невійськових українських кіл велике зацікавлення справою студіювання воєнної історії. Це ще заохотило автора до писання ІІІ-ї частини, підсиливши в ньому його глибоке переконання, що "слава України не вмре, не поляже".

Тепер - щодо І і ІІ частин "Походу".

Автор, ознайомившися докладно з поглядами на його працю особливо бойового старшинства, яке своїм потом і кров'ю писало нашу воєнну історію, морально задоволений оцінкою її. Так само автор вдячний і за всі вказівки щодо фактичного боку справи, які доповнили відомості автора, бо сам він не мав змоги користуватися полковими й дивізійними журналами про військові події.

Злісна й безгрунтовна була критика з боку тих, хто відчув себе ображеним та їхніх прихильників - за спроби подати характеристики наших військових керівників.

Кажуть, а дехто й пише:

1. "Як автор відважився подавати характеристики ще живих людей?"

2. "За характеристики наших вождів вороги раді сплатити грубі гроші - Це або необачність, або... легковажність".

Розгляньмося докладніше в цій справі. Отже, хто, де й коли на всьому білому світі студіював воєнну історію або опрацьовував військовий дослід, у яких не було би звернуто пильної уваги авторами на докладний опис і з'ясування головного чинника війни - збройної сили?

Зрозуміти те чи інше військове явище, не знаючи властивостей ворогуючих армій, неможливо.

Козачий склад має велике значення, а ще більше душа армії - її командний склад, і найбільшу ролю відіграє розум і воля армії - її вожді. Зовсім інші будуть наслідки бойових дій під проводом Наполеона, Фоша, Гіндeнбурга, Богдана Хмельницького, Богуна, Сагайдачного, ніж під керуванням нікчемного Меласа або Тетері.

Вдразу ж видно, хто веде дивізію до бою: відважний Удовиченко, рішучий Бізанц, похмурий, хоробрий Безручко, чи авантурники - Волох або Данченко.

Отже, уникнути характеристик при військовому досліді неможливо.

Далі. Весь світ творить культ своїх героїв і ганьбить злодіїв ще за їхнього життя. Світова література - тому яскравий доказ. Всі видатніші керівники европейських армій нам добре відомі. Також ми знаємо й "альтруїстів" Троцького, Дзержинського та інших. Німці ще за життя збудували статую своєму героєві, старому Гінденбургові.

Чому ж ми, українці, про своїх вождів маємо мовчати?

Кожний мусить відповідати за свої вчинки ще за життя. Це дасть новий імпульс чесному працівникові і, можливо, стримає від злочину незрівноважену й легкодуху людину.

Нарешті, в часи тієї війни, яка точиться на всьому терені колишньої Росії, вороги один одного добре знають - з попередньої спільної праці, і з загальної опінії.

Наші відважні вожді добре далися в знаки ворогам на бойових полях - хист їхній ворогам відомий. Слабенькі ж люди нецікаві ні нам, ні ворогам.

Плян праці ІІІ-ї частини

Третю частину нашої праці ми закінчуємо вступом наших армій до Києва і розгромом Наддніпрянською армією 46-ї червоної дивізії і бригади 47-ї дивізії під Вапняркою.

Дальші події в Києві, і комплікації, що виникли поміж Українськими Арміями і Добровольцями, є початком і однією з психологічних причин вибуху війни між Добровольцями і Армією УНР.

Тому ми, для цільности досліду, всі ці події думаємо розглянути окремо в четвертій частині "Походу". Бажано, щоб НК ГА, базуючись на поданих нами фактичних і числових даних, внесла відповідні коректи в нашу працю.

 

АВТОР

 

3-я частина походу була опрацьована в 1919-20 роках під безпосереднім враженням мілітарно-революційної боротьби Укр. Народу. В другому видані цієї частини не робимо змін ні по формі ні по змісту, щоб мимо волі не підпасти у своїх нових оцінках подій і людей впливам 25-річного емігрантського життя.

Крім того автор бажає дати читачеві змогу об'єктивно вжитися і безпосередньо сприняти великі події цієї переломової історичної доби.