РОЗДІЛ XV

ВАПНЯРСЬКА ОПЕРАЦІЯ

1-й період з 26 до 31.VІІ. Сх. ч. 10.

3-тя дивізія, цочинаючи з 26.VІІ, веде бої цілком самостійно за посідання Вапнярського залізничного вузла, кожна з сторін намагається захопити Вапнярку і утримати її в своїх руках, - тому ми назвемо цю операцію Вапнярською.

Щоб випередити атаку червоних, які групувалися з метою розбити 3-тю дивізію, пполк. Удовиченко 26-го переходить у наступ і після добового впертого бою (до пізньої ночі) б'є ворога в районі сс. Вербове - Журавлівка й відкидає червоних у напрямку на Тульчин. На ст. Журавлівка захоплено багато ще гарячих паротягів і ешелони з майном та амуніцією.

27-го большевики з боку ст. Крижопіль (Одеський напрямок) перші рішуче атакують 3-тю дивізію, яка встигла повернути фронт на південь. Розпалюються завзяті бої, що тривають до ранку 31.VІІ.

Червоні намагаються, хоч би там що, прорватися на північ, на Вапнярку й подати руку тим частинам, що відскочили на північний схід. Дарма - цей цикль боїв знову кінчається перемогою 3-ї дивізії. Удовиченко, нарешті, давши знамениту відсіч, переходить до рішучого наступу. Ворога розбито й він відходить далеко на південь, приблизно на фронт Рудниця - Ольшанка - Ямпіль.

Треба зазначити, що червоні надсилають окремий відділ, щоб захопити Ямпіль і загрожувати нашій базі - Могилеву. Відтинок уздовж р. Дністер - Могилів прикривали тільки незначні відділи Могилівської залоги. Всі ж свої сили Удовиченко скупчив на Вапнярському напрямку, а на захист Могилева залишив тільки окремі відділи.

Для характеристики цих боїв, наводжу доповідь Удовиченка з 28.VІІ:

Копія, з Томашполя, військова 28.VІІ. Негайно Наштадарму Дієвої.

Оперативний звіт на 23 години 28.VІІ. Мапа три верстви в дюймі.

За минулу добу дивізія перебувала в тяжких боях, в ніч з 27 на 28 цього липня ворог вчинив нічну атаку на ст. Вапнярка з лісу, що на схід від цієї станції. Розпочався тяжкий нічний бій з переважаючими силами ворога. 2-й і 3-й курені 9-го пішого стрілецького полку, під керуванням старшини куреня Чміля, які займали станцію, стійко відбивалися.

Самий вокзал переходив чотири рази з рук до рук, бій провадився виключно рукопаш і гранатами. На 24 годину 27 липня ми мусіли залишити станцію Вапнярку через переважність сил ворога. Але на світанку 28 липня ми знову перейшли в контрнаступ і, розбивши ворога, зайняли станцію Вапнярку. Ворог на одному тільки двірці втратив 28 забитих; у нас забитий ручною гранатою командир 8 сотні і 8 козаків 9-го полку. Командир куреня легко ранений в обличчя. Одночасно ворог повів наступ на 7-й Синій полк, що боронив село Вербове, але зазнавши втрат, відступив. Синій полк мав втрати, головним головним чином раненими.

28 цього липня о 12 год. дня 7-й Синій полк і частина 9 стрілецького полку знову відбили атаку ворога на село Вербове з боку Крижополя. О 16-й годцні ворог знову заатакував село Вербове, але наші частини перейшли в контратаку і на плечах розбитого ворога вдерлися в село Крижопіль, яке обсадили. Ворог відступив на полустанок Княже. В нас тяжко ранено командира 1-го куреня 7 Синього полку, одного сотенного командира, і забито кілька старшин і багато козаків.

Чота 1-ї батерії 8-го гарматдого полку, перебуваючи на позиції в передовій лінії, своїм вогнем допомогла піхоті і кілька разів відбила ворожий панцерний потяг, чота втратила двох забитими і одного раненим козаків. До пізньої ночі на різних відтинках цього фронту точився бій. Тяжкість бою збільшував дощ. На відтинку Макарівка - Савчине ворог цілий девь вів наступ на 8-й Чорноморський полк, але ж усюди був збитий. Частини дивізії ведуть уже 4-й день безперервний бій і страшенно втомилися. Почувається великий брак набоїв. Проти дивізії, з допиту полонених та огляду забитих, виявлено такі ворожі частини: 54, 399 совєтські полки, учебний Одеський батальйон, 1, 2, 3 і 4 Басарабські полки і ще деякі частини, назви яких точно ще не встановлено. Надвечір розвідка донесла про рух колон ворога з боку Тульчина на ст. Вапнярка. Кидається у вічі стійкість, виявлювана ворогом і гарне озброєння та одяг козаків. Деякі частини ворога були в шлемах-касках.

До 28 липня вже відкрито на фронті дивізії 12-ту частину. Розвідка не може виявити, коли ж, нарешті, припиниться підвіз нових сил ворога, коли зменшиться підвіз його резерв.

Ч. 697.
Нач. див. 3 пішої полковник Удовиченко.

Оцінка акції червоних. Сх. ч. 10.

Треба зазначити, що червоні дуже поважно поставилися до наступу на 3 дивізію. Вони стягують найкращі, так би мовити - "премійові" частини. Крім 45 дивізії, вирушив проти української дивізії регулярний полк самого "папи комунізму" товариша Леніна. А до того матроси - "краса і гордість безкровної революції" і кілька інтернаціональних відділів, між ними й відділ жидівський. Разом - до 6-8 тисяч 6ійців, 3 панцерні потяги, солідної конструкції, з важкими гарматами.

Удовиченко та повстанці Павловського мали щось 3-3,5 тисячі багнетів та шабель.

Отже, червоні дійсно скупчили переважаючі сили, вели бої вперто й настирливо.

По несподіваній для їхньої Вапнярської групи поразці 26.VІІ, червоні вже 27-го рішуче атакують праве крило Удовиченка й продовжують бої на протязі 4-х діб.

Цікаво, що на допомогу 45-й дивізії на Вапнярському напрямку, червоні демонструють на Могилів, захоплюють Ямпіль, своїми бандами намагаються внести заколот на тилах 3-ї дивізії. Гадаю, що головною причиіюю їхнього неуспіху оуло запізнення загального перегрупування їхньої південної групи. Полк Леніна наспів тільки 27-го й розпочав свій наступ. Здається, коли б перейшли большевики в протинаступ 26-го своєю південною групою, наслідки боїв, можливо припустити, були б трохи інші. Також звертає на себе увагу їхня слабенька демонстрація на Могилів і нехтування ними напрямку Рудниця-Ольшанка-Ямпіль-Могилів.

Захоплення червоними Могилева, на що вони мали змогу (малосилість нашої могилівської залоги), подавало їм надію на успіх. Втрата цього важливого пункту (осередку) правдоподібно примусила б Удовиченка відтягти туди частину своїх сил і ослабити Вапнярський напрямок.

Думається нам, що червоні не бажали вести будьяких операцій значними силами вздовж Дністра, зважаючи на непевність своїх відносин до румунів, а тому й провадили тільки слабеньку демонстрацію, яка, зрозуміло, й не дала бажаних наслідків.

Оцінка акцій пполк. Удовиченка.

Бої 3-ї дивізії під Вапняркою заслуговують окремого відзначення, як позитивні зразки успішних і сміливих дій меншої частини проти далеко сильнішого ворога. Удовиченко, скупчивши свою дивізію, не дає ворогові перейти в загальний наступ та охопити себе з двох боків, а сам попереджує його намір блискавичним ударом спочатку на північ - і жене ворога геть з поля бою. На другий день він уже готовий до рішучого бою з сильнішою південною групою. Тут Удовиченко спочатку дає відсіч ворожому натискові і тільки 30-го, коли червоні знесилилися, він атакує їх на всьому фронті і відсовує на південь.

Треба відзначити, що частини 3-ї дивізії не чекають наказу згори, а самі оцінюють ситуацію і з власного почину допомагають одна одній. Так, 27-го, коли червоні густими лавами навалилися на с. Вербове, яке стійко тримали в своїх руках сотні 7-го полку, 9-й полк, помітивши небезпеку для свого сусіда, хоч у самого на фронті бій, важко б'є по тилах червоних, що напирали на Вербове, і ворога відбито з великими для нього втратами. Гарматчики ділили бойову славу із стрільцями.

Бій виграно.

Необхідно оцінити те важке становище, в якому опинилася 3-тя дивізія. Серйозний неуспіх, можливо припустити, спричинився б до повного знищення цієї дивізії, бо в близький час ані підкріпити своєчасно Удовиченка, ані рятувати його після неуспіху було ніким і нікому.

3-тя дивізія діяла ізольовано й мусіла покладатися на свої власні сили й умілість.

Ситуація з 27 до 29 була остільки загрозлива й небезпечна, що в штабі з тремтінням стежили за ходом боїв, - отже, наш Ролянд не загинув, а придбав бойової слави собі й українським прапорам.

Оцінка й аналіза операції.

В наслідок боїв на всьому Українському Фронті з 26 до 30.VІІ, ми розбили большевиків на крайніх крилах. На Вапнярському напрямку кривавий двобій між Удовиченком та його ж славетною дивізією з одного боку, та Вапнярською червоною групою - з другого, скінчився блискучою перемогою наших військ.

Ворог відсунувся далеко на південь, щоб відірватися від непереможньої 3-ї дивізії.

Значення Вапнярських боїв.

Взагалі, успіхи на Вапнярському напрямку мали для нас велике значення.

1. Найбоєздатнішій на Українському фронті совєтській 45-й дивізії з поодинокими ударними частинами ми нанесли значну поразку.

2. Ми міцно посідаємо Вапнярку і відкинули ворога далеко на північ.

3. 3-тя дивізія погрожувала Одеському напрямкові і большевики звідси не мали змоги допомогти Жмеринській групі.

4. Могилівський напрямок було надійно прикрито, і складалася сприятлива ситуація для початку широких операцій.

Отже, перемога лишилася на боці слабішого кількістю, але сильнішого духом, злютованням і вмілістю. Кожну з большевицьких груп було розбито нарізно.

На Проскурівському напрямку ми також розбили 1-шу совєтську дивізію й здобули Проскурівський район, обсадивши р. Бужок. Ворог у повному відвороті на північ, шляхи на Старокостянтинів і навіть Шепетівку майже вільні.

На Жмеринському напрямку ситуація склалася трохи складніше. Ми відкинули ворога до самої Жмеринки. Тютюнник і Божко сіли верхи на залізницях Жмеринка-Могилів, Жмеринка-Проскурів і, погрожуючи Жмеринському вузлові, мов би казали: "Мементо Морі, вороже, години твої пораховано". Правда, їм не пощастило взяти Жмеринки, але нові зусилля мусіли привести до її упадку.

Загальні висновки.

Отже, Вапнярку й Проскурів здобуто. Одначе, бої за Вапнярку виснажили 3-тю дивізію, бої за Жмеринку знесилили Тютюнника й Божка, треба було починати нову операцію та звільнити залізницю Вапнярка-Жмеринка-Проскурів від большевицьких частин.