РОЗДІЛ VI

ДРУГИЙ ПЕРІОД ПРОСКУРІВСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ (16-25.VI.)

Ситуація на ранок 16-го червня. Сх. ч. 14.

1) Наші частини правим флангом міцно стояли по р. Случ.

2) На Жмеринському і Могилівському напрямках мали ми значний успіх і обсадили вигідний рубіж: Меджибіж-Деражня-Єлтушків-Нова Ушиця.

Наші частини нав'язали зв'язок з повстанцями Лятичівського і Літинського повітів і забезпечили себе з північного сходу.

Це уможливило нам ослабити Жмеринський напрямок і витягти звідтіль хоча б ще одну дивізію для контрманевру тим більше, що наша розвідка нових значних ворожих резервів у цьому напрямку не виявила.

3) На лівому флангові наше становище було менш стійке, бо Волинська група викликала поважні побоювання, а Холмська дивізія вже остаточно знесилилась (як доповідав ком. групи полк. Петрів).

Теж погіршав настрій Волинської групи через ворожість збольшевичених селян того району, де діяли її частини. Місцеві большевики виступали активно і частенько нападали на тилові частини.

Волинська група танула і нараховувала не більше як дві з половиною тисячі багнетів і шабель. Немирівський15 полк 11.VI. самовільно залишив фронт і вирушив на Чорний Острів, де й приводив себе до порядку.

Лише Північна дивізія і Юнацька Школа були ще боєздатними.

4) В боях за річку Случ виявилося, що перед групами Волинською, С.С. і 9-ою Залізничою дивізією скупчилися большевицькі сили, готові до наступу.

Вислід.

Все це доводило до потреби:

а) Прискорити намічений нами маневр, щоб розв'язати собі руки;

б) Притягнути зі Жмеринського напрямку 8-у 3апорізьку дивізію;

в) підсилити Волинську групу.

Початок нашого протинаступу призначено на 18. червня; керівництво ним покладено на командувача Запорізькою групою.

Склад маневренної групи і напрямок удару.

В склад цієї групи увійшло три дивізії і кінний дивізіон С.С. Бориса.

8-а Запорізька дивізія з району Меджибожа до ранку 18 червня повинна була зосередитися біля Староконстантинова і звідти провадити наступ в напрямку на північний захід, примірно на Кульчини.

7-а Запорізька дивізія з району Красилів-Воскодавинці мала форсувати переправи біля села Чернелівки і наступати на північ на Кульчини. Для підготови корисного вихідного становища для нашого маневру 9-а дивізія часткою сил при підтримці бронепотягів 17-го червня мала оволодіти Староконстантиновом, що був під большевиками з 16 червня. Кінному дивізіону Бориса належалося доконати рейд в тил большевикам і зруйнувати залізничу лінію Шепетівка-Староконстантинів.

Групі С.С. припадало 18 червня підтримати наступ, атакуючи своїм правим флангом через Чепелівку, на Терешки, що в 5 верствах на захід від Кульчин.

Друга та третя дивізії 16-17 червня провадять енергійний наступ: друга на м. Бар і далі на залізничну колію Жмеринка-Деражня, третя - на ст. Котюжани.

Нарешті, для забезпечення нашого лівого флангу від прориву підчас провадження наміченої офензиви передбачено застережні заходи:

1) З метою скорочення фронту Волинської групи відтинок її правофлангового полку передається групі С.С., це дає можливість Штабові Волинської групи зміщений полк відвести до резерви.

2) На ст. Війтівці в резерву Штабу Армії комгрупи Запорізької наказано пересунути 2 полки 6-ої дивізії.16 Сюди ж надіслано і охоронну сотню Штабу Армії з двома гарматами. Комгрупи Волинської надається право використати цю резерву у випадку ускладнень на його фронті.

3) Комгрупи С.С. наказано тримати свою резерву за лівим флангом.

Пляни большевиків і групування їх сил.

Большевики, зустрінувши сильну відсіч в боях 14-15 червня за переправи на р. Случ і намацавши слабеньку Волинську групу, 16-го і 17-го червня роблять перегруповання і дещо відміняють напрямок удару. Вони зосереджують в західній групі 3 сильніших полки Таращанської дивізії (до 3500 багнетів), 5-й кінний імени Троцького полк з кінним дивізіоном (шабель 800-1000, при 6 гарматах) з метою завдати удар по Волинській групі, вийти на залізничу колію Війтівці-Проскурів, обійти, таким чином, р. Случ з заходу і опинитися на тилах групи С.С. Жмеринську групу вони також трохи підсилюють і впорядковують. Їй ставилося завдання енергійно натиснути зі сходу на Проскурів у двох напрямках: на Деражню і Єлтушків. Північній же групі (Богунівська бригда), що потерпіла в боях за р. Случ, демонструвати на Проскурів. На жаль, такий розподіл ця груповка большевицьких сил виявила вже аж під час боїв 18-21 червня.

Цікаво, що обидві сторони одночасно готуються до активних чинів і питання полягало поперше в тому, хто раніш почне, подруге, хто сильніш і болючіш ударить.

Наступ большевиків. Бої 18.VI. Сх. ч. 15.

18 червня большевики кидаються в атаку на Волинську групу; після гарячого бою вони прорвали фронт в районі Базалії, зім'яли частину Північної дивізії, і Волинська група відкотилася далеко на південний схід, зачепившися верстах у 8 на північний захід від ст. Чорний Острів. Група зазнала великих втрат і стала мало стійкою. За звідомленням командувача групою, "Волинці виявили останнє бойове зусилля, краща дивізія Північна є майже небоєздатна".

Командувач групи С.С., з огляду на сильну загрозу його лівому флангові та тилові, загинає лівий фланг від Волиця. Йодко фронтом на північний захід і підтягає резерву ближче до району Чорного Острова, переправи ж на р. Случ на схід від Волиця Йодко міцно тримає в своїх руках.

Ситуація на Староконстантинівському, Жмеринському і Могилівському напрямках.

Наш наступ з району Староконстантинів і Красилів не відбувся, бо 8 дивізія не тільки не зосередилася в показаному їй районі на ранок 18-го, а навіть не давала про себе майже 2 добі жадних відомостей; тільки пізно увечері 18.VІ. 8 дивізія з'явилася на р. Случ, на південний схід від Староконстантинова.

Диверсія кінного дивізіону Бориса (С.С.) мала деякий успіх, він зруйнував частину залізничої колії на північ від Староконстантинова.

9-та дивізія спочатку взяла Староконстантинів, але потім було її звідти вибито.

У Жмеринському напрямку знову почалося пожвавлення (6-а дивізія захопила з боєм у большевиків бронепотяг "Гандзю").

3-я дивізія наступає від Нової Ушиці, б'є під Вербовцем большевиків і захоплює 5 кулеметів, 200 полонених та інші трофеї; але отаман Божко, що теж наступав на Бар, під загрозою обходу з флангів поспішно і в великому неладі вiдходить далеко назад і лишає відкритим важливий узол Єлтушків, який і захоплюють большевики.

Вислід.

Таким чином, обставини взагалі погіршали.

1) Прорив на фронті Волинської і дальше просування большевиків у випадку успіху, приводили до захоплення ними Чорного Острова і виходу на глибокі тили С.С. і Запоріжців.

До того ж і Волинська група майже вийшла з гри.

2) Наступ нашої маневрової групи не тільки запізнився, але на даний момент не відповідав обставинам.

3) Друга дивізія мала неуспіх і поставила в ризиковне становище Удовиченка, бо з Єлтушкова йде просто дорога на Нову Ушицю, в тил 3-ій дивізії.

Заходи командування.

Командування вирішає:

1) Ліквідувати прорив на фронті Волинської групи.

2) Відтягнути тимчасово в Нову Ушицю висунуту на схід 3-ю дивізію.

На лівий фланг С.С. пересунено 7-у Запорізьку дивізію в розпорядження отамана Коновальця, на нього покладено завдання, утримуючи переправи на р. Случ, перейти в контратаку в загальному напрямку на Купіль з метою відкинути большевицьку групу, що йшла в обхід. Полковнику Сальському 8 і 9 дивізіями провадити далі наступ на Староконстантинів, щоб не дати большевикам змоги перекинути свої сили на південний захід в район обходячої колони.

3-ій дивізії головними силами відійти на Нову Ушицю, звідки розпочати наступ на Котюжани більш північнішими шляхами і допомогти другій дивізії знову захопити Єлтушків.

 

-----------------------------------------------------------------------

[15] Команду над ним обняв полк. Пилькевіч, який не зумів прибрати до рук цей полк і 14-15 під Чорним Островом, вночі наробив переполоху.

[16] Цей наказ, на жаль, не було переведено в життя командиром Запорізької групи через те, що відмінилися обставини на Жмеринському напрямку.