РОЗДІЛ XI

ЗАХИСТ КАМ'ЯНЕЦЬКОЮ ГРУПОЮ ФЛАНГОВОГО
МАРШУ ГА НА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ І ЧИНИ СХІДНІХ ДИВІЗІЙ

Розпорядження ШДА.

1. З 15-го по 17.VІІ. на Проскурівському напрямку всі три наші групи висуваються на північ, щоб поширити район для розміщення ГА й прикрити її фланговий марш на призначене для неї місце.

2. Повстанчому кошеві Тютюнника й Запорізькій Січі ставиться завдання вдарити в напрямку Єлтушків-Бар і відрізати червоних, що обсадили Нову Ушицю, і своїм рухом полегшити наступову операцію пполк. Удовиченкові проти 45 совєтської дивізії.

Бої на Проскурівському напрямку 15-17.VІІ. Сх. ч. 3.

Розглянемо спочатку події на Проскурівському напрямку з 15-го до 17-го. 15-го Запорожці ведуть бої за Ярмолинці зі змінним успіхом, наші атаки чергуються з ворожим контр-наступом, і тільки 16-го Запорожці міцно обсадили Шарівку-Ярмолинці й відкинули після упертого тригодинного бою червоних на північ. Нами захоплено значні трофеї. Групи СС і Волинська просуваються на північ спочатку без жодного опору з боку ворожого, і тільки 16-го Волинці мали бої за Городок.

Отже, до вечора 17-го наші групи вийшли: Запорожці - на лінію Шарівка-Ярмолинці; група СС - однією дивізією на Жишинці-Мудроголови, передовими частинами на Олексинець-Польний; Волинці - на Городок, кіннота - на Н.Поріччя.

Бої на Жмеринському напрямку. Сх. ч. 3.

Повстанчий кіш отамана Тютюнника протягом 3-х днів трохи впорядкувався й відпочив, і разом із Запорізькою Січчю 16-го почав наступ. 16-го на Жмеринському напрямку було завдано большевикам значну поразку. Наші частини захопили ст. Копайгород, ст. Бар та ряд сіл навколо і перетяли залізницю біля ст. Матійкове. Ворог мав великі трати: 3 гармати, кулемети й багато полонених потрапило до наших рук. Цілком зрозуміло, що вже 16-го, під загрозою нашої Жмеринської групи, червоні звільнили Нову Ушицю, відійшли на Єлтушків і попрямували на м. Бар.

Зустрічні бої Удовиченка з 45 див. 15-17.VІІ.

15-го липня, мов би умовившись, Удовиченко й 45 дивізія раптом припиняють бойове затишшя.Червоні намагаються охопити 3-тю дивізію з двох боків - від Рахнів і Томашполя; пполк. Удовиченко, виставивши заслону проти Томашполя, прожогом кидається на північ на Рахни і після жорстокого, впертого бою на протязі 15-16-го розбиває ворога й виходить на лінію ст. Ярошенка, ст. Рахни, Юрківка. Не гаючи часу, 3-тя дивізія повертає фронт на південь і провадить наступ на Тульчин-Вапнярку-Томашпіль. В цьому бою дивізія захопила 5 гармат, 15 кулеметів, бронєпотяг і 200 полонених. Ворог бився завзято. Дух дивізії піднесений, і пполк. Удовиченко зазначає: "Які б обставини на Проскурівському напрямку не склалися, дивізія назад не піде, - тільки вперед".

Бої точаться й 17-го до вечора; наші частини обсадили с. Вапнярку, Комаргород і Томашпіль. Червоні підтримували своїх 3-ма бронєпотягами сильної конструкції.

Перехід ГА через Збруч. Сх. ч. 5.

До червоних напливає підсилення з боку Одеси. 16-го почався відворот ГА й галицької інтелігенції за Збруч. Авторові довелося на власні очі бачити цей історичний вихід. З сотником Гузаром, галичанином, ми із Штабу ГА поверталися до Кам'янця. Скрізь ішли колони і не стільки, здавалося, того війська, скільки тулилося до нього обозів, - тут і провіянт, і приватний скарб, і збігці. Все це прямувало на Велику Україну.

Важко було військові переходити Збруч, і не один, жовнір повернувся назад "домів".

16-го мусіла скупчитися ГА: 1-й корпус зосередитися біля Лянцкоруня; 2-й - Орин, 3-й - Фридрівці-Залуччя. Тримали напрямки: 1-й корпус на Балин, 2-й - Шатаву і 3-й - Янчинці. Дві бригади повинні були прямувати через Гусятин, 7-ма бригада - через Нестерівці на Кам'янець.

16-го НК ГА дісталася до Кам'янця.

Нарада в ШДА.

До Штабу Дієвої армії прибув шеф Штабу полк. ген. Штабу Шаманек, австрійський німець; з ним було кілька старшин оперативного штабу; сотники ген. Штабу Кох та Шобер. Шаманека було докладно познайомлено в ШДА з ситуацією на фронті та настроями населення.

Полк. Шаманек справляв враження людини розумної, знаючої, чесної та працьовитої. На мою думку, він не виявляв великої ініціятиви.

П. Капустянський інформував українською мовою; Шаманекові все поволі перекладалося німецькою мовою. Цікавився шеф Штабу настроями населення, і про це його було докладніше поінформовано; особливо шефа та його старшин тішило прибуття з Херсонщини цілого повстанчого коша Юрка Тютюнника. Пройти тисячі верст по ворожому запіллю з обозами й пішки 3.500 люду було можливо тільки за підтримки населення й ворожости до червоних.

Наприкінці полк. Капустянський підкреслив, що об'єднані українські армії мають в собі таку силу, що зможуть успішно звільнити Правобережжя від большевиків.

На цій нараді схвалено рішення всіма засобами допомогти Галицькій армії стати твердо на Наддніпрянщині і ввійти в контакт із місцевою людністю. Для цього делеговано до кожної галицької частини (штабу бригади й вище) наддніпрянського старшину з відповідними інструкціями. Ці старшини мусіли інформувати населення й з'ясовувати йому ролю Галицької армії та її завдання на Україні. Докладного стану ГА полк. Шаманек не подав.

Тут же просилося шефа Штабу про призначення двох галицьких бригад до резерву ШДА, щоб підсилити Наддніпрянську армію, поки розташується й відпочине ГА. Взагалі, ця нарада та обмін думками, а також інформації трохи прояснили атмосферу й видно було, що шеф Штабу дуже серйозно ставиться до справи й сподівається успіхів від з'єднаних армій.

Ситуація 17.VІІ. ввечері. Сх. ч. 3 і 4.

Отже, до вечора 17-го Українська Наддніпрянська армія досягла успіхів на всіх відтинках. Полк. Удовиченко побив одну групу 45-ї дивізії, другу ж групу цієї дивізії потиснув на ст. Вапнярку. Підхід резерв спід Одеси показував, що бої тут тільки почалися.

Юрко Тютюнник і Запорізька Січ просунулися вперед і примусили червоних звільнити важливіший напрямок на Нову Ушицю-Дунаївці. Кам'янецька група в повному складі обсадила рубіж Шарівка-Ярмолинці-Городок.

Вся Галицька армія з своїми обозами й частиною бази перейшла Збруч. Другу частину бази захопили поляки. Таким чином, Наддніпрянська армія, за допомогою однієї тільки 5-ї Галицької бригади (з 8 до 12.VІІ.) утрималася проти большевиків і зберегла великий простір для розміщення ГА та для господарської експлуатації й мобілізації.

Межі цього простору йшли з півдня Дністром, з заходу Збручем, з північного сходу через Городок-Ярмолинці, через ст. Бар на Ярошенку і далі через Рахни майже до ст. Вапнярки, - вглиб 70 верст і вздовж 260-300.

Ось який район посідала Наддніпрянська армія, коли перейшли Збруч галичани. Це було далеко більше, ніж територія в межах р. Збруч - р. Смотрич (Кількадесять верст, від м. Смотрич на південь, а від Кам'янця на північ, як неправдиво подає один із галицьких дослiдників.16

У нас була нова база - Могилів, куди вже поступало з Румунії військове майно, хоча ще й в невеликій кількості. Цей напрямок прикривав Удовиченко.

Взагалі наші західні дивізії остільки зміцніли, що мали змогу, на випадок наших неуспіхів у районі Кам'янця, розвинути самостійні операції на схід на з'єднання з повстанцями.

 

-----------------------------------------------------------------------

[16] Див.: О.Левицький. Галицька Армія на Великій Україні, стор. 9.