РОЗДІЛ XXIII

ВИЩИЙ ОРГАН КЕРУВАННЯ АРМІЯМИ УНР

ШГО (Штаб Головного Отамана).

11.VІІІ, нарешті, було утворено вищий орган керування військами, так званий Штаб Головного Отамана, потреба на який гостро відчувалася в зв'язку з переходом Галицької армії за Збруч.

В цей Штаб увійшло по 50% Наддніпрянців і Наддністрянців. Головний Отаман поставив на чолі Штабу генерала Миколу Леоновича Юнакова - професора Військової Академії. Це призначення безумовно мусіло імпонувати представниками обох армій.

Ще з Військової Академії учні проф. Юнакова знали його, як апологета так званої нової системи викладання наук, цебто виробленя із старшин генштабу не енциклопедистів і верхоглядів, а справжніх керівників і добрих знавців військової справи.

От. Юнаків з натури шляхетна, дуже вихована людина. Він прекрасно розбирався в обставинах і глибоко їх аналізував. За великої війни от. Юнаків посідав вищі штабові і командні посади. Трохи бракувало йому лише здоров'я та наполегливости у зносинах із вищими чинниками нашого уряду. Великого досвіду щодо боротьби з большевиками він ще не мав, бо досі активної участи в ній не брав.

Ген. Курманович.

Генкварт (Австрійського генштабу) ген. Курманович, з походження галичанин, досвідчений, серйозний і працездатний старшина. Здається, трохи зденервований від перевтоми. Ген. Курманович був довший час шефом штабу НК ГА.

Начальник оперативного відділу підполковних Долежаль (Австр. генштабу) - чех, видатний старшина, з ініціятивою, здібний. За словами галицької старшини, іноді втручався в політичні справи.

За помічника йому приділено наддніпрянця сотника Кузьминського. Він скінчив курс Військової Академії. Сотника Кузьминського автор добре знає, починаючи з Києва, з його праці в оперативному відділі ШДА.

Розвідка.

Начальник розвідчого відділу підполковник генштабу Гриців, порівнюючи, слабенький старшина генштабу.

А взагалі Вищий Штаб складено з відповідних осіб і добре його організовано. Тому цей орган, на нашу думку, мав силу справитися з оперативними завданнями моменту.

На перших порах цьому Штабові трохи не вистарчало досвіду в боротьбі на большевицькому фронті, але постать Начальника Штабу й ближчих помічників, а також сприятлива ситуація; давали надію на те, що вище Керування матиме успіх. Порівнюючи слабша була лише розвідка.

Компетенція ШГО.

ШГО доручено лише оперативне керування; забезпечення армій до нього не належало. Обмеження компетенцій ШГО лише оперативним боком, на нашу думку, було недоцільне, бо в належному забезпеченні нашої обдертої, голодної і не досить забезпеченої вогнеприпасами армії полягали наші дальші успіхи. ШГО для залагодження цієї важливої справи мав змогу вплинути на Військового Міністра і вищі чинники з Уряду, які, на жаль, звертали увагу в зовсім інший бік.

ШТАБ ДІЄВОЇ АРМІЇ І ЙОГО РОЛЯ27

ШДА.

Розглянемо коротенько ролю ШДА і зупинимося докладніше на останньому періоді перебування ШДА в Кам'янці.

Необхідність конечне урятувати ситуацію в час "Тарнопільської катастрофи", примусила вище військове керування (Головного Отамана і Штаб Дієвої армії) на деякий час узяти активнішу участь у розв'язанні питань, що стосувалися до взаємодій стратегії і зовнішньої політики.

Наслідки цього швидко показалися.

Стратегія і політика.

1. Польські війська почали ставитись до Наддніпрянської армії невтрально, а потім підписали з нею у Львові проєкт військової згоди. Анулювання її не залежало від волі Головного Отамана та ШДА.

2. Далі, от. Дельвіга делеговано до Румунії, щоб налагодити добросусідські стосунки з румунами і нав'язати з ними торговельні зносини. Нам ходило про повернення зброї Запорізькому корпусові, яку відібрали були румуни, а також про купівлю умундирування і ліків для армії.

Того ж таки часу, з розпорядження Уряду, виїхав до Румунії, як наш відпоручник, професор Мацієвич.

Наслідки цих кроків були досить корисні. Як ми зазначали, румуни пропонували нам улаштувати через Дністер два мости і потроху постачали нам військову техніку.28

3. Також у справі налагодження контакту з ГА стратегія відіграла значну ролю. Першу телеграму НК ГА від 4.VІІ було одержано в ШДА в присутності Головного Отамана і тут же, за його вказівками, складено на неї відповідь. Про цей надзвичайної ваги крок Уряд довідався post factum.

В час вагання НК ГА найбільше зусиль уживає ШДА, щоб притягти Галицьку армію для боротьби на большевицький фронт і полегшити умови для її праці на Великій Україні.

4. Вищі представники ШДА (отаман В. Тютюнник, отаман Сінклєр, полковник Капустянський), з пропозиції головного Отамана, робили доповідь на засіданні Ради Міністрів - переконували її про необхідність утворення єдиного військового Украінського фронту з усіма консеквенціями. М.Капустянський тричі був у НК ГА.

5. Піля зірвання ген.Грековим завішення зброї, ШДА приклав великих зусиль, щоби знову добитися від Польськоі армії - коли не бойової співпраці з нею, то бодай дружньо-невтрального ставлення.

Головний Отаман делегував до польського війська комісію під головуванням полк. ген. штабу Ліпка.29

Штаб ДА надіслав протести до представників Антанти і польського командування, щоби стримати на Збручі польські відділи і не дати їм знову вдарити на ГА на Поділлі.

6. Широкі пляни наступу Української армії в співпраці з Польщею й Добрармією було висунуто ШДА, перед представниками Антанти.

Так стояла справа з питаннями застосування політики й стратегії.

Штабові ДА доводилося боротися також і на внутрішньому фронті.

Державна iнспектура.

Урядові партії с.-д. і с.-р. ввели в армію державну інспектуру і насадили в наше військо своіх партійних агентів для догляду за його певністю. Ці партійні агенти були, здебільшого, люди молоді, мало освічені, з малим військовим досвідом, або й зовсім без нього; вони примазалися до партії і з запалом узялися за свою працю, підриваючи в частинах і дисципліну, і авторитет командного складу. Їхні впливи прикро відбилися на боєздатності нашого війська.

Правда, були між ними і позитивні постаті: с.-д. Романченко, с.-р. Кедровський, Олексіїв та інші.30

ШДА виступив на боротьбу з цим лихом. Найбільшу енергію в захисті армії від партійного догляду виявив отаман В.Тютюнник.

Техніка дипломатичної праці.

Технічно дипломатична праця переводилася так: складалися проєкти, уповноваження, телеграми, їх підписували Головний Отаман і Начальник Штабу, або відповідні вищі чинники. Зразки цих документів надсилалися Міністрам закордонних справ і військовому. Найважливіші акти обговорювалися Радою Міністрів і членами Директорії.

Цим уникалося канцелярщини і загайки через зайві дискусії, і кожна справа набувала швидкого руху.

Обставини вимагали рішень відповідно до темпу праці і негайних дій. Головний Отаман широко використав такий засіб, і наслідки були завжди позитивні.

Настрій в Кам'янці.

Треба ще зазначити, що в Кам'янці, особливо з прибуттям туди Галицького Уряду й наближенням польських військ до Збруча, склалася нездорова атмосфера політичних інтриг, боротьби партій і зловживань державним майном і коштами.

Симонові Васильовичу, яко Голові Директорії і Найвищому Вождеві, було важко працювати й усувати всі ці тертя в державному механізмі. Це його знесилювало.

Щовечора Симон Васильович приїздив до ШДА і тут відпочивав - у спокійних умовах оперативної праці та обміну думками (див. Додатки).

Тут же намічалося шляхи порозуміння з сусідніми державами, розв'язувалося питання про забезпечення армії та інші.

Зрозуміло, що деякі кола, побоюючись за свої впливи, вороже ставились до ШДА, який відверто захищав інтереси армії, і намагалися виперти його з Кам'янця подалі від Уряду і Головного Отамана.

Це ускладняло і без того важкі умови праці ШДА. Доводилося, особливо в час найбільшої небезпеки в Кам'янці, працювати майже цілу добу, а як винагороду, мати втіху читати в часописах цькування на себе або інсинуації.31

Стратегічно-політична ситуація.

Наслідком усіх обставин, стратегічно-політична ситуація склалася сприятливо:

1. На фронті об'єднана непереможна українська армія, і проти неї лише один ворог, на якого наступали з усіх боків.

2. Поруч два дружні невтральні сусіди (Румунія, Польща). З Польщею мало статися скоро нове замирення.

3. Військові представники Антанти цікавляться нашою справою. Вони перебували в Кам'янці.

За такої ситуації ШГО міг спокійно перебрати від ШДА керування армією до своїх рук.

Ще лишалося розв'язати наші відносини з Добрармією, з якою ми мусіли так чи інакше зустрітися в ближчий час.

ШДА мав на увазі порушити й цю справу і підготовляв грунт перед представниками Антанти, бо і від неї значно залежали і наші майбутні операції, і доля нашого краю. Тому обставини вимагали не гаяти часу, а вжити відповідних заходів, щоб не опинитися між двома вогнями й не наразитись на несподівадку.

Це питання остаточно мусів розв'язати Штаб Головного Отамана і Уряд.

 

-----------------------------------------------------------------------

[27] Характеристику ШДА - див. ч. І. "Походу"

[28] Характерно, що румунське командування завжди підкреслює своє бажання зноситися з військовими представниками, а не з агентами нашого Уряду (див. Додатки: доповідь полк. Удовиченка).

[29] Про перебіг переговорів - в окремому розділі.

[30] Треба сказати, що в державній Інспектурі був невеликий відсоток людей чесних, відважних і переконаних; вони намагалися допомогти справі, та проте, прищеплення армії цієї зайвої інституції було шкідливе з своєї натури (докладно про державну iнспектуру - в ІV-й частині нашої праці).

[31] Генерал Сінклєр, ранений під час великої війни, запрацьовувався майже до того, що умлівав. Також перевтомилися й решта старшин Генштабу й старшин 1-го Генкварту.