РОЗДІЛ IX

ЗУСТРІЧНІ БОЇ В РАЙОНІ ЯРМОЛИНЕЦЬ З 13 ДО 15.VІІ.
І ПОДІЇ НА НОВО-УШИЦЬКОМУ НАПРЯМКУ

Бої з 13 до 15.VІІ. Сх. ч. 2.

З 13-го до 15-го VІІ. в районі Ярмолинець точаться уперті бої зустрічного характеру. Дуже цікавий момент з тактичного погляду склався до вечора 13-го на Кам'янецькому напрямку. Запорожці з ранку перейшли в рішучий наступ на Ярмолинці головними силами вздовж бруку на північ, маючи на лівому крилі полк Чорних Запорожців. Спочатку 8 дивізія була вскочила в Ярмолинці, але потім її відсунуто назад; червоні перейшли в контрнаступ на широкому фронті. Свій рух вони підтримували сильним вогнем з численних кулеметів.

Ситуація 13.VІІ. на Кам'янецькому напрямку. Сх. ч. 1.

Наші частини почали відворот, і до вечора відійшли геть аж на південь від Солобківців. Щоб урятувати ситуацію, ще опівдні 13.VІІ. полк. Сальський з району Зінькова кинув у ворожий фланг 6-ту дивізію у напрямі на північ від Солобківців. Пізно ввечорі становище здавалося для к-ра групи досить грізним - гро його сил, досить знесилене після добового тяжкого бою, зачепилося на південь від Солобківців, - полк. Сальський не сподівався, що дивізії можуть тут поставити значний опір. Між Солобківцями й Зіньковом продерлася ворожа кіннота й перервала зв'язок із 6-ю дивізією.15 В резерві у ком. групи частин уже не залишалося.

Проти Волинців теж цочався ворожий рух, і їх тиснули в напрямку на Смотрич. З боку Бару ворог обсадив Єлтушків і посувається в напрямку на Нову Ушицю. СС й досі вважали себе небоєздатними, скерувати їх вперед було ще важко. Полк. Сальський, к-р Запорожців, загалом із сумом дивився на обставини.

Ситуація видавалася дійсно небезпечною.

До того ж одержано відомості, шо 5-ту Галицьку бригаду цілком відсунуто за Збруч.

Але Штаб Дієвої армії ще мав холодну кров: він уживав всіх заходів, щоби стримати Запорожців від відвороту й притягти на Гусятин і далі на фланг червоних хоч дві бригади галичан (дальше загаяння з переходом ГА за Збруч загрожувало поважною небезпекою). Січі наказано проявити активність у напрямку на Єлтушків.

Повстанський кіш отамана Ю.Тютюнника.

Одначе, зза бойових хмар іще виглядало проміння. 6-та дивізія сунулася й сунулася вперед (про це довідався полк. Сальський вночі з 13 на 14-те) й тиснула ворога перед собою, погрожуючи червоним, які захопили Солобківці. Ця погроза ворожому запіллю й примусила червоних поглядати назад і почати відворот на Ярмолинці. Також зовсім несподівано доля послала нам допомогу - цілу повстанчу групу от. Юрка Тютюнника - чисельний склад її біля 3.500 люду. Ю.Тютюнник 13-14.VІІ. прибув у район Копайгорода, де було розміщено Запорізьку Січ. Також і поляки натискали на ГА і прискорювали перехід її через р. Збруч.

Бої 14.VІІ.

14-го Запорожці знову пішли всі, як один, уперед; до вечора навіть було захоплено на деякий час 7-ю Зап. дивізією Ярмолинці.

Розпорядження ШДА.

Групі СС було наказано й вимагалося від неї, нарешті, рушити вперед, а щоб допомогти Запорожцям переслідувати ворога, висунути свою кінноту на Франпіль. Волинській групі теж - просуватися вперед і забезпечити ліве крило групі СС.

Бої 15.VІІ.

Червоні встигли захопити Нову Ушицю; їхні роз'їзди пройшли ще далі на захід - до Миньковець. 15.VІІ. фактично було перервано зв'язок із Удовиченком. Отже, було наказано Божкові й повстанчому відділові Ю.Тютюнника звільнити від червоних Ново-Ушицький район.

15-го Запорожці з перемінним успіхом ведуть бої за Ярмолинці: спочатку вони відкидають червоних на північ від Ярмолинець, потім знову віддають їх червоним.

З цього ж дня, нарешті, почали свій рух СС. Вони вже переформувалися в дві дивізії, з окремими для них штабами і, певні в своїх силах, почали наступ. Також почала наступ і Волинська група.

Зміна ситуації.

15-го одержано телеграму такого змісту:

ч. 3963/оп.

НК ГА повідомляє, що 14.VІІ 7-ма Галицька бригада скупчується в Германівку, звідки буде направлена через Невірку на Кам'янець. Вслід за нею 16.VІІ має слідувати ще одна бригада. Крім того, дві бригади направлено на Гусятин-Городок. З огляду на несприятливі обставини, що склалися на фронті Галицької армії (перевага сил на боці поляків, а головне - відсутність мушкетних і гарматних набоїв, а також надії в близькому часі денебудь дістати їх), уся ГА й Галицький Уряд, починаючи з 15.VІІ, переходять на східній берег Збруча, цебто на Наддніпрянщину, щоб усі сили використати для спільної боротьби з большевиками й звільнити від них Наддніпрянську Україну. Питання ж про долю Галичини має бути передане на вирішення мирової конференції.

Сталося. Перехід ГА створив зовсім нові умови для боротьби, і тепер боятися за Кам'янець і того, що нас відріжуть від Збруча, не доводилося. Так скінчився дуже скомплікований, тяжкий і кривавий захист підступів до Кам'янця та передпілля.

 

-----------------------------------------------------------------------

[15] До того ж, Запорожцям не вистарчало мушкетних набоїв: вони потребували 300 тисяч, надіслано 9 тисяч.