Michał Czajkowski (Михайло Чайковський)

Згаданий тут польський письменник це український шляхтич ХІХ ст. Михайло Чайковський (Michał Czajkowski, 29.IX.1804 - 4.I.1886), - одна з яскравих постатей української історії, людина незвичайної долі.

Народився на Київщині в заможній українській (хоч і полонізованій) родині. Його діди воювали під запорозькими знаменами, один загинув під час оборони Січі 1775 року). Батько помер рано. Вихованням хлопчика займався дядько, Михайло Глембоцький: У 1812-му він воював на боці Наполеона, був легко поранений у Бородінській битві, а в бою на Березиній урятував Бонапарта від полону, давши йому свого коня. Згодом у власному маєтку тримав озброєний загін — 200 осіб у козацьких одностроях...

У 1825-му молодий Чайковський їде до Варшави, де знайомиться з Адамом Чарторийським, Юліушем Словацьким, Адамом Міцкевичем, а також із Великим князем Костянтином Павловичем — намісником Польщі, який познайомив Михайла зі своїм братом - російським імператором Миколою І, що запропонував Чайковському посаду при дворі...

Коли дядько Глембоцький дізнався про це, то пообіцяв виклясти Чайковського і позбавити його спадщини — так ненавидів Росію. Михайло повернувся в родинний маєток і кілька років прожив нудним і спокійним життям поміщика...

У 1831 році в Польщі почалося повстання, Чайковський розпустив кріпаків, створив добровільні козацькі загони і влився в повстанське військо. Заслужив від польського повстанчого уряду чин поручника та срібний хрест. Після придушення повстання мусив емігрувати до Франції: разом з іншими постанцями йому сконфіскували маєтки й оголосили персоною non grata в Російській імперії...

У 1837 році Михайло видає роман "Вернигора" з часів гайдамаччини. Мартос згадував: "До мене потрапив роман Чайковського польською мовою "Вернигора"... Я дав Шевченкові прочитати. Зміст "Гайдамаків" і переважну частину подробиць цілком запозичено звідти". Шевченко через приятеля передавав рукопис "Гайдамаків" у Париж, аби дізнатися про враження Чайковського від поеми.

Протягом десятиріччя (1831-1841) з-під пера Чайковського виходять (польською мовою) "Козацькі повісті", "Стефан Чарнецький", "Українка", "Кошовий", "Гетьман України", "Ганна", "Кірджалі". Ряд дослідників вважає автора цих творів батьком польського історичного роману.

У 1841-му Чайковський, проте, закинув письменство і з головою поринув у політику: всі його дії були спрямовані на одне — послабити Росію. У вересні 1842-го Чайковський ініціював переворот у Сербії, внаслідок чого на Балканах послабився російський вплив. Далі — замирення конфлікту в Добруджі (між запорожцями та некрасовцями), боснійського релігійного конфлікту... В 1845-му Чайковський намагався розпалити повстання на Україні. Тоді ж починає діяти Кирило-Мефодіївське братство. Є підстави вважати, що знаменитий програмовий твір кирило-мефодіївців "Закон Божий, або Книга Буття українського народу" — теж робота Чайковського. Досі немає жодного аргументу на користь авторства Миколи Костомарова: припущення Грушевського розбивається об свідчення самого Костомарова ("В бытность на Волыни достал я на польском языке написанное сочинение с примесью мало-российского, приписываемое какому-то из польских эмигрантов из Украины, которое я тогда перевел")... Міністр внутрішніх справ Росії граф Орлов писав у звіті до імператора, що волелюбні ідеї проникли в Україну через емісарів, "руководитель которых, Чайковский, находится в Константинополе".

Пізніше, на початку 1850-х рр. Чайковський переходить на іслам і стає Садик-Пашею; здобуває виняткове довір'я султана Абдул-Меджида. Чайковський розпочинає переговори з турецьким урядом про формування козацьких загонів. Міністр закордонних справ після тривалих консультацій із султаном погоджується, 1851-го починають формувати перші "казак-алай". Невдовзі загострилися російсько-турецькі відносини. У жовтні 1853-го Чайковський домігся розширення козацьких частин; розробив моделі одностроїв і наказав закупити для всіх козаків арабських рисаків. 23 січня 1854 року османські козаки склали присягу. З Константинополя привезли знамено Запорозької Січі, а Садик-Паша отримав від султана титул "міріан-паша" (кошовий отаман). Чайковський запровадив у війську українську мову... Наступного року Чайковський отримує найвище військове звання — беглербея...

Нажаль, через політичні ускладнення (з боку Австрії) добре вишколеним козакам Чайковського не довелося взяти безпосередньої участі у війні з Росією.

Після смерті Абдул-Меджида у 1861 р., справи Чайковського у Туреччині пішли недобре, до чого немало спричинилася і його авантурнича натура (він взяв участь у змові проти нового султана Абдул-Азиза), й 1872 року Чайковський через російського посла домігся собі амністії від ліберального російського імператора Олександра ІІ.

На початку 1873 року із великими почестями він повернувся у село Халчинець, де народився і яке покинув майже перед 60 роками...