Марта Тарнавська. На смерть Василя Стуса

Марта Тарнавська

На смерть Василя Стуса

Не перебільшуйте важливости поетів!
В Америці, наприклад, хто їх знає?
Малий школяр назве вам президента,
зірок екрану, славних бейзболістів –
чи знає він поета хоч одного?
Пізніше, може, юним гімназистом
у школі прочитає про Шекспіра
і, може, вивчить на завдання вірш...
Якщо він технік, медик чи правник,
то і пізніше, в університеті
поезія йому буде чужа,
і він адвокатом чи лікарем не знає,
що Вітменовий міст на Делавері
у небо виріс із листків трави...
Не перебільшуйте важливости поетів!

І парадокс: стоїть потужна сила,
що запускає кораблі у космос,
що дулами ракет континентальних
лякає мирний люд на святі миру –
імперія від заходу до сходу
з форпостами на всіх кінцях землі –
і раптом: паніка, істерія, терор,
бо появились десь ліричні вірші,
що їх читає горстка могікан:
Електронічну зброю – на поетів!
В концтабір їх! На клапті дерти вірші!
(– стара традиція Шевченкових часів –)...
Яка ж непевна влади ця держава,
що так простих боїться палімпсестів.