Галя Мазуренко

Безсмертники

Ой, чути! Чи не чути?

Чи неначе за стіною, тою глухою
І шум, і плач, і гомін?

Чи знати, чи не знати? Чи маємо ми доказ?
Чого розбивсь термометр та й пропав рукопис?

Розсипалась на ліжко ртуть. Її вже не зберуть!

Або не знав, що діяв, той, що йшов на злочин?
І в'язень після «землетрусу» не воскресне
У лічниці, і «діло шите крите і кінці у воду»
І дійсно все, мов проковтнуло совість,

Шусть і змовкло!

Та потім відгукнулись, як рідня

Стійкі, уперті, чесні люди...

І голову безсмертники оточуть
У поета,

І згодом запитає внука у бабусі:
«Скажи, я хочу знати все про Стуса Василя,
Про його твори, про його жорстоку долю!»
А бабця відповість:
«Сказала б я. Та двері мають вуха.

І я боюся тої смерти, щоб від отруї не умерти».