ВСТУПНЕ СЛОВО

"Досвітній сполох" - це друга книга Михайла Масютка, яка виходить у світ за останні роки. З творчістю цього автора читач міг ознайомитись в українській періодиці вже впродовж десяти літ, де публікувались його оповідання. З коротких оповідань складається і ця книга під назвою "Досвітній сполох".

Михайло Масютко більше знаний як визначний правозахисник і політичний в'язень із числа шістдесятників, хоча шлях його до ГУЛАГу почався ще в 30-х роках.

Серед чисельних відгуків на книгу "В полоні зла", яка ідейно близька до пропонованої "Досвітній сполох", є і яскравий відгук відомого українського вченого, поета, літературознавця Яра Славутича:

"Яка визначна книга! Блискучий документ сталінської доби - чергового періоду московського нищення української нації.

Ваша книга - це спогади, і повість, і філософічний трактат, що викриває московське зло, приховане під щитком інтернаціонального комунізму. Кожний політичний діяч повинен уважно простудіювати Ваше розвінчування раннього Леніна його пізніми нащадками...

Одночасно це й класична повість із захопливим струмом - дознати, що ж буде далі, яка наспіє розв'язка. Ви блискуче поєднали хист письменника з умілістю політика. За це Вам велике спасибі від сучасного читача і буде ще більше спасибі від наших нащадків".

Слід відзначити, що в багатогранній творчій спадщині М. Масютка не останнє місце займає його поетична творчість, яка чекає свого видання. Про цю сторінку літературного захоплення прекрасно сказала заслужений діяч мистецтв, кандидат мистецтвознавства, професор Христина Саноцька, яка знала Михайла Масютка ще зі студентських часів:

"Найближчою його душевним пориванням була - а може, досі лишилась, - поезія. Мужня муза Лесі Українки супроводжує його все життя. Він знає напам'ять майже всі Лесині поетичні твори".

Початки літературної творчості М. Масютка сягають вглиб сорокових років, та, із зрозумілих причин, не могли бути опубліковані. В наш час на перешкоді їхньої публікації стали матеріальна скрута автора та відвернення сильних і владних структур держави від проблем духовності та культури в Україні. Тому твори М. Масютка видаються з певним запізненням щодо задуманого (визначеного) автором часу для їхньої публікації.

Подаємо коротку хронологію біографічних дат та життєвих доріг Михайла Масютка.

Народився 18 листопада 1918 року в селі Чаплинці на Херсонщині.

Тяжко пережив голодомор 1932-33 років.

Від 1934-го вчиться в Запорізькому педінституті на історико-філологічному факультеті, а вже в 1937-му, на третьому році навчання, виключений з інституту і заарештований. Засуджений в Києві на 5 років ув'язнення. Покарання відбував у таборах та золотокопальнях Колими.

Під час Другої світової війни, від 1942 року, мобілізований до Червоної армії. Перебував у діючих військах на фронті.

У 1945-му демобілізований у Берліні.

Після демобілізації працює на педагогічній роботі в Криму, пізніше - в Дрогобичі.

Від 1948-го вчиться у Львові в Поліграфічному інституті на відділі художнього редагування книги, а рівночасно закінчує екстерном Львівський педагогічний інститут з української філології.

У 1953-му, саме в переддипломний рік, був виключений з інституту за написання реферату під назвою "Норми комуністичної моралі", який було визнано "ідеологічно хибним".

Від 1953 року - на педагогічній роботі. Певний час працював науковцем в Музеї Івана Франка у Львові, а далі - викладачем української мови та літератури в школах на різних теренах України: Галичина, Волинь, Київщина, Крим, Херсонщина.

Від початку 60-х років, під час так званої "хрущовської відлиги", бере активну участь в національному русі, - пише ряд публіцистичних статей, які поширювалися самвидавом по Україні.

У 1965-му був заарештований в м. Феодосії, де проживав з матір'ю, а через рік засуджений у Львові закритим судом на шість років тюремного і табірного ув'язнення. Під час слідства і суду залишався стійким і безкомпромісним. Саме цей період свого життя М. Маеютко докладно відобразив у книзі "В полоні зла".

Після звільнення з ув'язнення (1971 р.) прописатися в м. Феодосії у власну хату не дозволили. Мусів осісти в селі Дніпряни поблизу Н. Каховки без права виїзду і під пильним наглядом агентів КГБ, і так аж до розвалу Союзу.

Впродовж 30-ти років, які судилося прожити в Дніпрянах, М. Масютко написав більшість своїх літературних оповідань.

Та доля вічно гнаного не залишила його і в старості. На 83-му році життя мусив залишити рідну домівку в Дніпрянах і виїхати до Луцька. "Так у яку ж це тюрму везуть нас тепер?", - були його останні слова, коли сідав у вантажний автобус. Це відбувалося у вересні 2001 року. А 18 листопада того ж року, саме на День свого народження, - Масютка Михайла Савовича не стало. Похоронено його у Луцьку на приміському кладовищі.

Як патріот і вірний син свого народу, М. Масютко гостро відчував його болі і кривди. Будучи людиною навдивовиж скромною, - рівночасно ж був безкомпромісним (перед спокусами), твердим у переконаннях і завжди готовий на самопожертву в обороні справедливості і права. Все це він довів як прикладом свого життя, так і талантом письменницького пера.

 

Вадим Черкас