НЕРЕАЛІЗОВАНІ МОЖЛИВОСТІ МОЛОДОГО ТАЛАНТУ

Друга світова війна вже багато десятиліть досліджується українськими вченими. У трактуванні причин її виникнення, ходу та наслідків є різні, іноді діаметрально протилежні точки зору. Відповідно продовжується гострі дискусії навколо концептуальних проблем цього складного, суперечливого періоду нашої історії. Тому вивчення даної проблеми, а також окремих її аспектів, у т. ч. й функціонування українського суспільного життя на територіях, що були окуповані нацистами, є актуальним. Тим більше, що у радянський час на дослідження цієї теми було накладено суворе табу.

Відновлення державної самостійності України створило умови для відтворення правдивої картини трагічних подій Другої світової війни, які залишили глибокий слід у долі українського народу. Доступ до багатьох засекречених джерел та літератури відкрив невідомі досі факти, дав змогу по-новому подивитись на вже відомі епізоди війни.1

Аналіз праць з даної проблеми свідчить, що українська історіографія перебуває на початковому етапі теоретичного переосмислення зазначених проблем. На думку відомого історика Юрія Сливки, тільки завдяки появі низки спеціальних наукових досліджень зможе викристалізуватись усебічне й об'єктивне тлумачення української історії доби минулої світової війни.

У дослідженні Василя Офіцинського «Дистрикт Галичина (1941-1944). Історико-політичний нарис» розглянуто сукупність суспільно-політичних, національно-культурних процесів у цьому регіоні за умов нацистського тоталітарного режиму.

Українська преса, а саме вона стала джерельною базою дослідження, є одним із маловивчених і недостатньо використовуваних історичних джерел, оскільки ще донедавна знаходилась у спецфондах. Тому більшість матеріалів цієї періодики вперше залучається до наукового обігу. Хоча у період Другої світової війни газети і журнали, внаслідок воєнних дій та утисків окупаційної влади, виходили несистематично, все ж вони дають дослідникові багато корисних відомостей. У пресі фактичний матеріал викладається у хронологічно-тематичній послідовності, що сприяє історичному дослідженню.

На сторінках періодики міститься різнобічна інформація про ті чи інші події, дається оцінка та аналіз явищ суспільного життя, наголошується на їх значенні для сучасників. Українська періодика Східної Галичини у складі Генеральної Губернії в роки Другої світової війни, крім висвітлених всіх найважливіших світових воєнно-політичних подій, відображає широкий спектр процесів, зумовлених вимогами і потребами розбудови українського суспільного життя, яке мало свою історично обумовлену специфіку, оскільки в умовах бездержавності та окупації завжди загострюються питання пропорції між опозицією та прагматичною лояльністю до загарбників. Адже межа між такою лояльністю та відступництвом є дуже тонка, неоднозначна. Прикладом може бути діяльність Українського Центрального Комітету, формування дивізії «Галичина».

Суперечлива ситуація, в якій опинились українство в Генеральній Губернії, спричинена низкою суб'єктивних і об'єктивних обставин, змусила використовувати всі можливості для захисту національних інетресів. Цей процес мав площини: легальну і підпільну, що попри фактичні розходження, стратегічно взаємодоповнювалися.

Як бачимо, наукове вивчення такого багатопланового та своєрідного періоду вітчизняної історії як роки Другої світової війни є дуже складним завданням. Тим більше, якщо це стосується такого малодослідженого і неоднозначного явища, як становлення і функціонування у Східній Галичині окупаційного адміністративно-територіального утворення — дистрикту Галичина.

Тому В. Офіцинському виявив справжню наукову мужність, коли взявся за розробку даної теми. Вже сама добре продумана структура роботи дає змогу всебічно розглянути суспільно-політичне життя досліджуваного регіону, а її широка джерельна база забезпечила глибокий аналіз порушених проблем.

Вже у першому розділі, у якому з'ясовується політико-правова ситуація у Східній Галичині в 1941-1944 рр., автор виявив ґрунтовність у розкритті цього питання, правильність розуміння найскладніших політичних процесів. Науковий аналіз В. Офіцинський підпорядковує та здійснює крізь призму функціонування українського суспільного життя. Автор доходить висновку, що у політиці уряду Генеральної Губернії щодо східногалицьких проблем було багато протиріч.

З однієї сторони, високопарні заяви державного керівництва про рівноправне німецько-українське співробітництво, порівняно ліберальніша політика в галузі культури, релігійного життя, участі в низових чи другорядних ланках управління, з іншого – жорстокі репресії проти цього ж населення, політичних сил за найменший спротив владі або навіть підозру такого спротиву.

При висвітленні політичного спектру у дистрикті Галичина у досліджуваний період В. Офіцинський звертається перш за все до діяльності ОУН. Оскільки будь-яке політичне життя на окупованій території було заборонено, то діяльність цієї організації мала нелегальний характер. Матеріали, опубліковані на сторінках видань націоналістів, у першу чергу головного політично-інформаційного журналу проводу ОУН(б) «Ідея і чин», альманаху «За самостійність», «Бюлетня», «Вісника Української інформаційної служби», «Вістей Української інформаційної служби», часописів «За самостійну Україну», «Самостійна Україна», журналів для молоді «Юнак» і «На зміну», дали можливість простежити усю складність та суперечливість взаємовідносин між окупаційним режимом з одного боку та українськими визвольними організаціями з іншого, а також висвітлити причини протистояння у середовищі українського політичного табору.

Важливе значення має і той факт, що автор не обминув увагою справу створення дивізії «Галичина». У підсумку цієї частини дослідження автор цитує активного учасника революційно-визвольних змагань періоду Другої світової війни, підпільної боротьби ОУН(б), співзасновника і члена Української Головної Визвольної Ради Лева Шанковського, який зазначав, що в колах підпілля ОУН ніколи не дивилася на старшин і вояків дивізії, як на гітлерівських найманців. Кожному, не виключаючи і найбільших противників концепції дивізії, завжди було ясно, що «під мундиром українського старшини і вояка дивізії б'ється українське серце, завжди було ясно, що старшини і вояки дивізії взяли зброю з рук ворогів на те, щоб боротися за Українську Соборну і Самостійну Державу».2

У другому розділі автор проаналізував також матеріали опубліковані на сторінках української нелегальної періодики Східної Галичини часів нацистської окупації, які з певними застереженнями сприятимуть дослідженню ще однієї контроверсійної тогочасної проблеми, а саме українсько-польських відносин.

Багатий фактичний матеріал, ретельно зібраний авторам, ліг в основу останнього розділу «Східногалицькі громадські організації» (1941-1944), який представляє увесь спектр легального українського громадського життя. Позитивно, що В. Офіцинський уникає чорно-білих тонів в оцінці Українського Центрального Комітету, намагаючись реально та об'єктивно оцінити його діяльність в конкретних історичних обставинах.

Досліджуючи роботу українських професійних організаціях, які об'єднали у своїх рядах широкий загал фазових сил краю, автор доходить слушного висновку: українські професійні організації сприяли реалізації завдань національного життя. Особливість їх діяльності полягала в тому, що вони поєднували функції як громадського-політичних організацій, так і професійних спілок.

Крім того, В. Офіцинський вніс свій внесок у розробку однієї із маловивчених проблем української історіографії — тогочасного українського студентського руху, акцентуючи увагу на його організаційних засадах.

У підсумку ще раз зазначимо, що великий фактичний матеріал, зібраний молодим талановитим дослідником, його глибокий аналіз, цікаві, цілком сучасні висновки роблять роботу непересічним явищем української історіографії. Передчасна смерть не дозволила Василю Офіцинському сповна розкрити свій талант науковця. Хочеться вірити, що його творчий доробок стане вагомою цеглиною у створенні правдивої і повної картини вітчизняної історії доби Другої світової війни і він по праву повинен зайняти своє провідне місце серед дослідників цієї теми.

 

Наталія Антонюк, доктор історичних наук, м. Львів.

 

------------------------------------------------------------------------

[1] Сливка Ю. Україна в Другій світовій війни: національно-політичний та міжнародно-правовий аспекти // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Вип.3/4 — Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, 1997. — С. 4-5.

[2] Шанковський Л. УПА і Дивізія // Українська дивізія «Галичина»: Історико-публіцистичний збірник. — Київ-Торонто, 1994. — С. 55.