В ПАМ'ЯТІ ПОКОЛІНЬ

Яр Славутич
FINALE

Двосічний меч в обрамленні Тризуба
Ми урочисто вгору підняли, —
Вільготна воля і неволі мли
І для наїзників сувора згуба.

Раменуватим монолітом дуба
Стоїть наш дух. Відважні, як орли,
О, скільки недругів ми в прах змели,
Ідучи твердо на ворожі згуби!

Нехай поранив нас удар тяжкий
На крем'янистій і виткій дорозі,
Та не даються зморі вояки!

Ми йдем вперед, і юній перемозі,
Що перед нами зійде з майбуття,
Кладем жертовне молоде життя.

ЩО ПИСАЛИ ДОСІ ПРО БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ

Незважаючи на визначну роль, яку відігравали в історії українських визвольних змагань військові та парамілітарні формування, що носили назву Буковинський Курінь, його історіографічна база розроблена вкрай нерівномірно.

В воєнно-мемуарній літературі про українську революцію 1917-1920 рр. рядом авторів (О.Удовиченко, М.Капустянський та ін.) ґрунтовно досліджено хід бойових операцій проти частин червоної та білої російських армій, у яких брав участь Буковинський Курінь, і ці дані, доповнені спогадами учасників Куреня та сучасників тих подій, дають нам чітке уявлення про виникнення, бойовий шлях та розформування Буковинського Куреня 1918-1919 рр. Натомість майже повний брак архівних джерел чи сучасних подіям документів (виняток складають кілька чудом вцілілих в родинах курінних отаманів фотографій О.Кантеміра та С.Григоряка) не дає змоги детальніше дослідити структуру і персональний склад цього першого Буковинського Куреня. Радянська історіографія не надавала жодного значення Буковинському Куреню 1918-1919 рр. (а, може, навіть не здогадувалася про його існування), тому з радянських джерел можемо хіба довідатися про загальну ситуацію на фронтах українсько-російської війни 1918-1920 рр.

Цілком іншу картину являє собою історія парамілітарних і військових одиниць пізнішого часу: Буковинського Куреня 1941 р., Буковинських Куренів БУСА і УПА 1944 р., яку неможливо розмежувати ні в часовому, ні в територіальному, ні в кадровому просторі. Постання і функціонування згаданих структур являє собою перманентний процес національно-визвольних змагань буковинських українців під час другої світової війни. Народившись, як прояв дії націоналістичного підпілля Буковини, спрямованої на відродження українського війська, розвинувшись у найбільшу похідну групу ОУН та виконавши всі покладені на неї завдання, цей рух поновно сконцентрувався на Буковині навесні 1944 р., щоб чинити опір більшовицькій окупації в рідному краю. Відповідно співвідноситься з цими тенденціями і джерелmна та історіографічна база.

На відміну від періоду 1918 р., діяльність Буковинського Куреня 1941-1944 рр. не знайшла належного опрацювання в історичній науці ні в УРСР, ані на Заході. Маємо, щоправда, кілька серйозних мемуарних публікацій (А.Микитенко, С.Касіян, "Грім" з Глибокої) та їх переважають за об'ємом десятки публіцистичних статей, написаних авторами з апологетичною чи гнівно-звинувачувальною метою, часто за виразним дорученням органів КДБ. Тому основою нашого аналізу стали документи, що зберігаються в фондах Центрального Державного Архіву Виконавчих Органів Влади України у Києві, Чернівецького Обласного Державного Архіву, Архіву Служби Безпеки України по Чернівецькій області та Архіву Українського Народного Дому у Чернівцях.

Найдавніший і єдиний поки що документ, що належить до періоду формування Куреня — це звіт діяча ОУН(р) на Буковині Михайла Колотила ("Кобзаря-Гуцула"), датований 20 серпня 1941 р.1 В цьому документі, хоча й написаному рукою непримиренного політичного противника ініціаторів постання Буковинського Куреня, містяться важливі дані про дату очоленого ОУН повстання проти більшовиків на Буковині, ставлення буковинської ОУН до розколу 1940 р., кількісний склад ОУН та Буковинського Куреня, причини та передумови виникнення ідеї походу українських націоналістів у східні області України.

Важливі дані про хронологічні та територіальні рамки функціонування Буковинського Куреня містять спогади, листи, виголошені промови та інші рукописні матеріали провідника ОУН Буковини в 1940-41 рр., командира Буковинського Куреня Петра Войновського, що знаходяться в архіві Українського Народного Дому у Чернівцях. Як безпосередній учасник тих подій, П.Войновський добре орієнтувався в тогочасній політичній кон'юктурі, реально оцінював націоналістичний потенціал Буковини, сам керував походом Буковинського Куреня на Схід. Тому в праці П.Войновського "Мій життєпис" та інших документах ми маємо інформацію
Командир Буковинського Куреня Петро Войновський. Чернівці, 24 серпня 1992 р.
з перших рук у тому, що стосується політичних стосунків на Буковині, хронології та маршруту походу Буковинського Куреня на Схід.

Крім спогадів П.Войновського цінним джерелом до вивчення "українського етапу" існування Куреня (тобто, про період його перебування в Україні) є мемуари його учасників І.Хохлача, К.Товстюка, С.Кириляка, А.Фрунзи-Очкинської, що зберігаються в архіві Українського Народного Дому та архівно-кримінальні справи членів Куреня, які знаходяться в архіві СБУ.

Найповніший джерельний матеріал про діяльність Буковинського Куреня і його пізніші трасформації містить фонд Ореста Білака в Архіві Українського Народного Дому у Чернівцях, Тут маємо не лише власні спогади про пережите О.Білака. Протягом десятків років цей невтомний український патріот збирав документальну, фотографічну і мемуарну інформацію про Буковинський Курінь, налагоджував зв'язки з багатьма ветеранами Куреня, спонукав їх до написання спогадів. З його співпрацівників треба назвати А.Микитенка, М.Марченка, І.Слижука, П.Миколенка, В.Аврама і І.Козачука. Саме завдяки зібраному ними матеріалу ми маємо детальний виклад боротьби буковинців проти більшовиків і фашистів в Україні, Білорусії і Франції.

На щоденникових записах з воєнних часів ґрунтуються спогади про Буковинський Курінь Андрія Микитенка. Приєднавшись до Куреня в Києві, він пройшов разом з буковинськими стрільцями аж до Франції. Його детальні спогади про 2-у сотню Куреня, частково опублікувані на Заході в літературній редакції З.Книша, майже не містять розбіжностей з офіційними джерелами та спогадами інших очевидців.

З радянських джерел історіографічну вартість при дослідженні історії виникнення і діяльності 115-го і 118-го батальйонів мають документи, опубліковані у збірниках "Радянська Буковина 1941-1945 рр.", "Нюрнбергский процесc. Т.5", "Партизанское движение в годы В.О.В.".

Що ж стосується діяльності українських націоналістичних сил на Буковині в 1942-1944 рр. — як в період закладення підвалин організаційної системи буковинських військових формувань до 1944 р., так і функціонування Буковинського Куреня В.Лугового та Буковинського Куреня УПА ("Перебийноса"), то найбільший масив матеріалу з даної проблеми зосереджено в довідках, що були укладені радянськими спецслужбами на підставі протоколів допитів діячів націоналістичного підпілля на Буковині А. Галицької ("Метрі"), М.Гайдука ("Федора") та ін. У згаданих документах "Про націоналістичний рух на Буковині" та "Довідці про банду УПА Лугового" робиться спроба синтезувати в єдину цілість отриману під час допитів інформацію. Втім, їх автори погано розуміли складну атмосферу політичої ситуації Буковини, тому надто багато в цих документах підтасованих фактів, значне число невиправдано еклектичних моментів. Однак та обставина, що до розпорядження авторів довідок був великий масив таємних документів, а також часте цитування протоколів допитів учасників українського підпілля, робить ці довідки важливим джерелом для пізнання історії національно-визвольних змагань на Буковині. Цю інформацію доповнюють і архівно-кримінальні справи на учасників буковинських повстанських груп 1942-44 рр. у архівах СБУ.

На жаль, архіви СБУ є майже єдиним на сьогодні джерелом достовірної інформації про цей період. З інших першоджерел можна виділити хіба що архів Українського Народного Дому у Чернівцях, де збігаються спогади Ю.Ференчука (частково опубліковані в газеті "Практика"), С.Хопти, Г.Василинюка. Особливо важливою є мемуаристика Ю.Ференчука, зокрема про події, пов'язані з утворенням Куреня В.Лугового, переходом частини буковинських повстанців до лав УПА тощо.

Завершуючи характеристику документальної бази цього періоду, відзначимо також і багатий матеріал з архівів УГВР, опублікований у збірнику "Літопис УПА" т.19. З надзвичайною пунктуальністю тут зібрано інформацію про кількість повстанських акцій, мобільність груп Куреня "Перебийноса", галицько-буковинські зв'язки тощо. Натомість критичного підходу вимагає інформація про Буковинський Курінь УПА, вміщена П. Мірчуком в книзі "Українська Повстанська Армія 1942-1952".

Вище вже згадувалася бідність історіографічної бази даної проблеми як з українського, так і з радянського боку. Схематичні начерки, які охоплюють лише "український період" діяльності Куреня П.Войновського, подають в своїх працях А.Жуковський та В.Верига, а коротку історію всіх українських військових формацій на Буковині в роках 1941-1944 знайдемо хіба що в збірнику "Буковина, її минуле і сучасне". Французький період діяльності Куреня розроблено дещо ґрунтовніше в працях французьких дослідників Руху Опору.

Радянська історіографія представлена з свого боку лише кількома тенденційно неґативними брошурами, повними не лише памфлетної лайливості, але й внутрішніх суперечностей.

Новий час, нові умови праці дають історикам можливість об єктивної характеристики українського національно-визвольного процесу на Буковині в 1941-1944 рр. Не претендуючи на повноту охоплення проблеми, пропонована праця має на меті заохотити вчених до подальшого дослідження історії Буковинського Куреня.

AD MEMORIA

Живу пам'ять про Буковинський Курінь плекали його учасники не лише в спогадах про незабутні дні визвольних змагань. Зразу ж після закінчення війни робляться заходи до утривалення пам'яті про Героїв Буковинського
Хрест заслуги Буковинського Куреня
Куреня в меморіальних пам'ятках, котрі донесли б велич їх подвигу і до наступних поколінь.

Культ Героїв починається з стрілецьких могил, але доля хотіла, щоб більшість могил, в яких спочили вояки Куреня в Україні і в Білорусії були знищені більшовицькими варварами. Тим більше значення для історії мають могили буковинських стрільців, котрі полягли в боях з німцями на французькій землі.

Перший надгробний пам'ятник стрільцям Буковинського Куреня постав в 1945 р. в м.Дамблен, де поховано трьох українських вояків, які впали на полі бою в вересні 1944 р. До цього скромного, але виконаного зі смаком з тривкого матеріалу надгробка сходилися в дні свят українські комбатанти, вшановуючи полеглих побратимів.

Семеро стрільців Буковинського Куреня були поховані на цвинтарі м.Версель, де за десятиліття їх могили зазнали руйнівної дії часу. Тож 20 травня 1973 р. в Ліоні постав Комітет для вшанування пам'яті вояків-українців, які полягли за волю Франції (голова колишній бунчужний Буковинського Куреня Іван Слижук, скарбник — Орест Білак), заходами якого перенесено останки героїв до братської могили, на центральній алеї цвинтаря м.Версель і споруджено ґранітний пам'ятник з тризубом та іменами загиблих. Відкриття і освячення пам'ятника 14 липня 1973 р. перетворилося у величну франко-українську маніфестацію за участю командира Куреня полковника Віктора Петі, почесної роти 65-ї французької дивізії, представників французької влади та української громадськості з цілого світу. Як наголосив у своєму виступі на освяченні пам'ятника відомий митець Василь Авраменко з США, це перший раз у світі чужа армія вшановувала українських вояків...

Того ж 1973 року заходами і коштом першого командира Буковинського Куреня полковника Петра Войновського в його садибі в Керкгонксоні, США, почала споруджуватися церква-пам'ятник на спомин про побратимів з Буковинського Куреня, які віддали своє життя за волю України. Збудовану в стилі українського бароко дерев'яну церкву увінчує Мазепинський хрест, як символ братерства по зброї. Церкву-пам'ятник св.Петра і Павла урочисто освячено 12 липня 1975 року; того ж дня в недалекій оселі "Союзівка" відбулася Академія на честь Буковинського Куреня за участю представників українських комбатантських організацій та центральних українських установ, членів Буковинського Куреня з цілого світу і численних гостей. З нагоди урочистостей видруковано серію конвертів з портретами учасників Куреня та провідних діячів ОУН, пам'ятні марки та коротку брошуру з історією Буковинського Куреня.

1986 року Командою Буковинського Куреня, в 45-ліття його створення встановлено пам'ятну відзнаку — "Хрест заслуги Буковинського Куреня" на жовто-блакитній стрічці. На лицьовому боці хреста викарбувано націоналістичний тризуб і напис "ОУН 1941-1945", на зворотньому — "Хрест заслуги Боєвикови Воїневи
Посол України у Франції Ю.Кочубей віддає шану могилі стрільців Буковинського Куреня у Верселі
Буковинського Куреня". Хрестом заслуги нагороджуються не лише учасники Буковинського Куреня, але й особи, які допомагали стрільцям Куреня у воєнні роки (наприклад, в 1986 р. отримав відзнаку француз Жільбер Аміо, котрий супроводив Курінь під час його переходу до французьких повстанців) або прислужилися справі вшанування пам'яті про Буковинський Курінь.

Але збереженню пам'яті про стрільців Буковинського Куреня загрожувала не лише руйнівна дія часу. Багато небезпечнішою були спроби фальшування історичної правди, які періодично робилися радянськими достойниками і в Україні, і у Франції, Зокрема, і в 1982 р., і в 1987 р. радянська амбасада в Парижі настирливо пропонувала міській раді Верселю свою опіку над українськими могилами за умови, що на них буде змінено напис в дусі "совєтської родіни". Спільні протести українських та французьких комбатантських організацій не допустили до такого блюзнірства, та все ж ветеранам Буковинського Куреня боляче було усвідомлювати, що Україна, за яку вони боролися зі зброєю в руках, не може їх захистити. Тому можна зрозуміти радість українських ветеранів у день 2 жовтня 1994 р., коли в урочистостях з нагоди 50-х роковин переходу Куреня до складу Фрацузького Резистансу в Верселі взяв участь Повноважний Посол України у Франції Юрій Кочубей. У відозві ювілейного комітету читаємо:

"Про це ми мріяли віддавна, щоб Представництво Незалежної України взяло участь у пошануванні українським воякам, що полягли за Францію.

Комітет Пошани упавших українських вояків зробив все можливе, щоб зберігати пам'ять про українських вояків, що віддали своє життя за свободу..."

НА БАТЬКІВЩИНІ ГЕРОЇВ

Навесні 1993 року в Чернівцях заходами товариства "Український Народний Дім в Чернівцях" розпочата широка акція з гідного вшанування пам'яті стрільців Буковинського Куреня на батьківщині героїв. Було визначено два головних завдання Товариства: написання і публікація історії Буковинського Куреня та спорудження пам'ятника Героям Буковинського Куреня в Чернівцях.

Минуло два роки напруженої праці, результатом якої є ця книга та пам'ятник Героям Буковинського Куреня (скульптор Іван Салевич, архітектор Ярослав Руснак). 22 червня 1993 р. виконком Чернівецької міської Ради (голова Віктор Павлюк) затвердив місце для побудови пам'ятника — сквер на розі вулиць Руської і Садовського (колишня площа св.Петра). Бронзову скульптуру Архангела Михаїла відлито у вересні 1993 р. на Львівській кераміко-скульптурній фабриці; постамент та кам'яну оздобу площі св.Петра з полірованого сірого ґраніту, на якій стоїть пам'ятник, витесано в каменоломнях Миколаївської області в березні 1995 р. Чавунні деталі оздоби площі безоплатно відлито на Чернівецькому металообробному заводі (директор Іван Михайлов), будівельні роботи виконано за сприянням ТОВ "Орбіс" (директор Олег Плав'юк). Загальна вартість пам'ятника перевищує 30000 $ ам.

Здійснення обох проектів було б неможливим без щедрого датку фундаторів пам'ятника Ярослави та Івана Хохлачів, допомоги членів Буковинського Куреня, українських організацій в Україні і в діаспорі, всіх людей доброї волі. Тому складаємо щиру подяку всім, хто своєю жертовністю дав змогу реалізувати ці проекти, щоб пам'ять про Героїв Буковинського Куреня жила у віках!

Особливої подяки заслуговують полковник Петро Войновський, почесний член Комітету побудови пам'ятника Героям Буковинського Куреня в Чернівцях за переведення збірки в загальній сумі 6080.00 $ ам., Мирослав Роговський та Петро Григорович, голова та секретар Центрального Об'єднання Буковинських Українців в Нью-Йорку за переведення збірки в загальній сумі 660.00 $ ам. та Ярослав Коваль, голова управи Української Буковинської Громади в Торонті за переведення збірки в загальній сумі 425.00 $ кан.

Фундатори і добродії пам'ятника Героям Буковинського Куреня в Чернівцях (за станом на 15 червня 1995 р.)

1. Фундація Ярослави та Івана Хохлачів 12000.00 $ ам.

2. Провід Українських Націоналістів 2000.00 $ ам.

3. Войновський Петро, полковник, курінний Буковинського Куреня та Наталія 1000.00 $ ам.

4. Петрах Василь, полковник 1000.00 $ ам.

5. Кириляк Степан, член Буковинського Куреня 500000.00 крб.

6. Кузьмак Любомир, др., і Оксана 300.00 $ ам.

7. Вибачинський Юрій, бунчужний Буковинського Куреня 250.00 $ ам.

8. Григоряк Теодор 250.00 $ ам.

9. Лобай Іван, др. проф., та Галина 200.00 $ ам.

10. Смішкевич Маруся 200.00 $ ам.

11. Руснак Мирон Т. 150.00 $ ам.

12. Базилевський Богдан, інж. 100.00 $ ам.

13. Білак Орест, член Буковинського Куреня 100.00 $ ам.

14. Вірстюк Василь, член Буковинського Куреня 100.00 $ ам.

15. Григорович Віктор 100.00 $ ам.

16. Денисенко Іван і Ольга 100.00 $ ам.

17. Дітель Євфрозина, поручник УНР 100.00 $ ам.

18. Катрюк Володимир, член Буковинського Куреня 100.00 $ кан.

19. Клипачівська-Чопівська Софія 100.00 $ ам.

20. Краснобрижий Василь, інж. 100.00 $ ам.

21. Крізель Корнило 100.00 $ кан.

22. Мак Богдан, інж., з дружиною 100.00 $ ам.

23. Осадца Мирон і Богданна 100.00 $ ам.

24. о.прот. Подгорець Григорій з дружиною 100.00 $ ам.

25. Прадищук Андрій Р. 100.00 $ ам.

26. Стебельський Іван і Софія 100.00 $ ам.

27. Фаренич Стефан 100.00 $ кан.

28. Фаренич Мотря 100.00 $ кан.

29. Федорів Роман 100.00 $ ам.

30. Цимбал Василь і Віра 100.00 $ ам.

31. Шайдевич Всеволод, інж. 100.00 $ ам.

32. Витвицький Ігор, др., і Дарія 55.00 $ ам.

33. о.прот. Базилевський Володимир 50.00 $ ам.

34. Барановський Роман, др., і Софія, др. 50.00 $ ам.

35. Берізка Володимир 50.00 $ ам.

36. Варварюк Василь 50.00 $ ам.

37. Винник, інж., з дружиною 50.00 $ ам.

38. Прняк Богдан з дружиною 50.00 $ ам.

39. Григорович Петро 50.00 $ ам.

40. Гуцул Катерина 50.00 $ ам.

41. Евгке, інж., з дружиною 50.00 $ ам.

42. Зайла Еміль і Урсула 50.00 $ ам.

43. Єп. Іващук Паїсій 50.00 $ ам.

44. Коваль Марія у пам'ять свого покійного чоловіка Володимира Коваля, члена Буковинського Куреня 50.00 $ кан.

45. Краснобрижий Андрій і Віра 50.00 $ ам.

46. Мазурець Лев з дружиною 50.00 $ ам.

47. Михалевич Ніна 50.00 $ ам.

48. Ничка Олександра 50.00 $ ам.

49. Різник Володимир і Павлина 50.00 $ ам.

50. Смородська Ольга, поручник УВК 50.00 $ ам.

51. Шеґрин Яків, інж. 50.00 $ ам.

52. Шибунчак Богдан, др., і Ольга, др. 50.00 $ ам.

53. Ґайдич Микола і Ніна 30.00 $ ам.

54. о.прот. Глинський Мирослав з дружиною 30.00 $ ам.

55. Мисько Катерина 30.00 $ ам.

56. Базилевська Оксана 25.00 $ ам.

57. Гайдук Іван 25.00 $ кан.

58. Жорський Едвард, др., і Дарія 25.00 $ ам.

59. Зеленський Юрій, інж., і Марія 25.00 $ ам.

60. Змій Антоніна 25.00 $ ам.

61. Кавка Микола і Володимира 25.00 $ ам.

62. о.Калиновський Костянтин 25.00 $ ам.

63. Кливак Ірина 25.00 $ ам.

64. Коловицька Леоля 25.00 $ ам.

65. Куропась Степан, інж., з дружиною 25.00 $ ам.

66. Левицький Володимиру 25.00 $ ам.

67. Лисинецький Орест і Иоганна 25.00 $ ам.

68. Малахов Костянтин і Параска 25.00 $ ам.

69. Ниханський Володимир, др., і Ярослава 25.00 $ ам.

70. Паш Таня 25.00 $ ам.

71. Слободян Данило, сотник, і Анна 25.00 $ ам.

72. Соколишин Олександр, др. 25.00 $ ам.

73. Соломоне Інна 25.00 $ ам.

74. Стасюк Дмитро, інж., і Марія 25.00 $ ам.

75. Токар Марлін 25.00 $ кан.

76. Трохимчук Роман, др. і Алла 25.00 $ ам.

77. о.прот. Труфин І. 25.00 $ кан.

78. Хухра Дарія 25.00 $ ам.

79. о.Шаранович Еміліян 25.00 $ ам.

80. Швейко Олена 25.00 $ ам.

81. Шевчук Ілля і Марія 25.00 $ ам.

82. Яців Лідія, проф. 25.00 $ ам.

83. Бодлак Ольга 20.00 $ ам.

84. Даниленко Володимир і Лариса 20.00 $ ам.

85. Заєць Іван, інж., і Стефанія 20.00 $ ам.

86. Калинич Любомир, інж. 20.00 $ ам.

87. Ковальчук Анна 20.00 $ ам.

88. Ковбаса Олександра 20.00 $ ам.

89. Кузів Дмитро і Сільвія 20.00 $ ам.

90. Мороз Роман, др., і Ольга 20.00 $ ам.

91. Проданюк П. 20.00 $ ам.

92. Савицький Василь і Льоля 20.00 $ ам.

93. Шаранович Антон, інж., і Ірена 20.00 $ ам.

94. Бабяк Роман інж. 10.00 $ ам.

95. о.прот. Гаюк Симон, др., з дружиною 10.00 $ ам.

96. Зенич Петро 10.00 $ ам.

97. Кокорудз Меланія 10.00 $ ам.

98. Пелехатий Василь, поручник, і Галя 10.00 $ ам.

99. о.Сагайдачний Петро 10.00 $ ам.

100. Січ Дмитро, проф., член Буковинського Куреня 10.00 $ ам.

101. Словський Євген 5.00 $ ам.

Разом 1-101:

500000.00 крб.

20940.00 $ ам.

525.00 $ кан.

 

------------------------------------------------------------------------

[1] Автори висловлюють щиру подяку доктору історичних наук Володимиру Сергієнку за допомогу в розшуку цього документа.